Дієслово – це частина мови, яка позначає дію або стан особи або предмета:
My brother works at a factory. – Мій брат працює на фабриці.
Не slept for six hours. – Він спав шість годин.
Дієслово відповідає на питання:
what does the person (thing) do? – що робить особа (предмет)?
what is done to the person (thing)? – що робиться з особою (предметом)?
Дієслова бувають:
– прості – не мають у своєму складі ні префіксів, ні суфіксів:
to do – робити
to run – бігти
to take – брати
– похідні – включають до свого складу суфікси або префікси:
to discharge – розвантажувати
to shorten – вкорочувати
Деякі дієслова є складовими (складними).
Вони складаються з двох слів, що утворюють одне поняття:
to whitewash – білити
to broadcast – передавати по радіо
Найбільш поширений тип складових дієслів – поєднання дієслів з прийменниками і прислівниками:
to come in – входити
to calm down – заспокоїтися
to take off – знімати
to go on – продовжувати
– особисті форми – дієслова в трьох особах однини і множини в усіх часах дійсного і пасивного стану в дійсному і умовному способі.
Вони служать в реченні присудком і завжди вживаються при наявності підмета (як правило, займенника або іменника), з яким дієслово-присудок узгоджується в особі і числі:
She lives in Toronto. – Вона живе в Торонто.
Не is working in the library. – Він працює в бібліотеці.
They were invited to the concert. – Вони були запрошені на концерт.
My sister was here in the morning. – Моя сестра була тут вранці.
До особистих форм дієслова також відноситься форма наказового способу, оскільки вона служить присудком, при якому мається на увазі підмет you:
Close the window, please. – Закрийте вікно, будь ласка.
Особисті форми дієслова вживаються в двох числах – однинi і множині – і в трьох особах – 1- ї, 2- ї і 3- ї. Форма 2-ї особи однини вийшла з ужитку в сучасній літературній прозі і побутової мови; замість неї користуються формою 2-ї особи множини.
В англійській мові форми особи і числа збереглися лише в небагатьох випадках.
Так, дієслово to be в теперішньому часі має окремі форми для 1-ї і 3-ї особи однини (I am, he/she/it is), відмінні від форми множини (we/you/they are).
У минулому часі дієслово to be має окремі форми для однини і множини: (I/he/she/it was), (we/you/they were).
У теперішньому часі дієслово to have має окрему форму для 3-ї особи однини: (he/she/it has).
У теперішньому часі всіх дієслів, крім модальних, збереглося закінчення -s, що є ознакою 3-ї особи однини: Не (she, it) writes.
Зважаючи на незначну кількість особистих закінчень в англійському дієслові, його особа і число виражаються підметом: в 1-ї і 2-ї особі – особистим займенником, в 3-ї – як займенником, так і іменником. В англійській мові особистий займенник, що виконує функцію підмета, ніколи не опускається, так як його відсутність не дала б можливості визначити особу і число дієслова.
What do you do after supper? – Що ви робите після вечері?
I read the newspaper. – Я читаю газету.
They say that they want to visit her. – Вони кажуть, що хочуть відвідати її.
Однак один особистий займенник (або іменник), може служити загальним підметом при двох або декількох дієсловах, які є однорідними присудками. Такі присудки з'єднуються сочінітельнимі сполучниками або поділяються комами:
Не left the house, took a taxi and drove to the station.
