Гарфанг - Час прокидатися.UA

Час прокидатися.UA
Название: Час прокидатися.UA
Автор:
Жанры: Современные любовные романы | Публицистика | Исторические приключения
Серии: Нет данных
ISBN: Нет данных
Год: Не установлен
О чем книга "Час прокидатися.UA"

Звичайний юнак випадково здобув незвичайний дар – зчитувати інформації з усього, до чого доторкнеться. Цей дар приніс більше проблем, аніж користі – адже є речі, про які не варто знати: наприклад, думки самогубці чи спогади кілера… Намагаючись не втратити здоровий глузд, він вчиться жити далі з новими здібностями. Та до рук хлопцеві потрапляє хрестик, що колись належав одному з ватажків повстанців. Історія, яку «пам’ятає» загублена річ, змінює його світогляд…

Бесплатно читать онлайн Час прокидатися.UA


Стас

Тоді, деякий час назад, увечері на свято Незалежності, коли я ледве стояв на неслухняних ногах на березі невеликого сільського ставка, у компанії таких само нетверезих товаришів, я навіть не здогадувався, що лише за кілька хвилин моє життя зміниться раз і назавжди. Аби хтось сказав мені, що я здобуду в результаті такого необережного вчинку, як стрибок із берега у глибоку, але підступну ставкову воду, я б не лише протверезів, а й забрався б від водойми на відстань пострілу. Проте внутрішній голос, заморочений алкоголем, просто не міг достукатися до свідомості… А ще через хвилину я вже летів уперед, до темного плеса ставка, на дні якого зустрічі з моїм нерозумним лобом чекала важезна колода – швидше за все, зламана гілка однієї з багатьох верб, що росли понад ставом. Та, зрештою, не так важливо, чим вона була колись – в результаті нашої «зустрічі» вона стала для мене поворотним каменем на моїй життєвій дорозі. До зустрічі з нею я був звичайним менеджером середньої линки, який щойно розпочав свою кар’єру у великому місті, і жив подібно до тисяч інших молодих, не зв’язаних якимись обов’язками чоловіків. А став…

Самому б розібратися, ким саме…


Свої нові здібності я відчув ще у лікарні, коли через півдоби після стрибка розкрив нарешті очі і розмазані світлом картини світу білого, куди я повернувся, виявилися невеселим лікарняним інтер’єром.

Коли емоції рідні, що не відходила від мого ліжка, вщухли, і я нарешті уяснив, що сталося, то зрозумів – мені фантастично пощастило. В інакшому разі я просто зламав би шию або геть вибив би «з дурної голови п’яні мізки, якщо вони там взагалі були», як прокоментував ситуацію сердитий і наляканий батько.

«Ну нічого, синку, видужуй. Добре, що все обійшлося,» – сказав тоді він і стиснув мою ще слабку руку. Тієї ж миті незрозуміла хвиля емоцій накрила мене, і я раптом побачив – ніби десь згори і здалеку – власне розпластане на березі тіло, і моїх товаришів, що бігають, мов перелякані діти, туди-сюди по березі, і відчув як мені спирає дихання, а голка різкого болю впивається всередину сполоханого серця…

Це все промайнуло за якусь долю секунди, і з переляку та від несподіванки я, мабуть, зблід, проте батьки списали це на мій нездоровий стан. Чесно кажучи, я зробив так само – мабуть, мій хворий мозок ще не геть оговтався від потрясіння – в усіх сенсах цього слова.

А вже наступного дня, під час того, як молоденька медсестра робила мені ін’єкцію, і у моїй голові з’явилися раптом картини бурної ночі в романтичному світлі ароматних свічок у вбраній рожевим кімнаті, я не дуже злякався і списав це на буйство гормонів (ну з ким, зрештою, не буває? Мабуть, починаю видужувати…)

Недобре я почав підозрювати лише коли літній лікар, присівши на край ліжка біля мене, оглядав та обмацував мою голову, і я побачив – ніби на екрані, що з'явився прямісінько посеред голови, якщо так можна сказати – операційну і нерухому на хірургічному столі людину з відкритою грудною кліткою. Це була операція, у якій я ніби сам безпосередньо брав участь; проте замість панічного страху, який би мав відчути я сам – абсолютно далека від медицини людина, у подібній ситуації (чесно кажучи, не переношу вигляду глибоких або відкритих ран), але натомість я відчував сплав рішучості, хвилювання, і легкого сумніву у вірності мною з прийнятого рішення. Коли невідомо звідки взята хвиля картин та відчуттів, мов якась паралельна віртуальна реальність, так само швидко зникла, як і з’явилася, я відчув, як через пласт відносного спокою, у якому перебувала досі моя свідомість, почали пробиватися тоненькі ниточки підступного страху.

– Пробачте, лікарю, – несподівано для себе самого випалив я, – ви сьогодні когось оперували?

Лікар поглянув на мене дещо здивовано, проте за мить його погляд знову став незворушним і ніби направленим углиб.

– Так. Та не турбуйтеся, молодий чоловіче, вам операція не загрожує – ваша черепна коробка витримала удар із честю, і небезпечних ушкоджень ви не зазнали. Думаю, побудете у нас ще добу чи дві під наглядом на всяк випадок, і ми випишемо вас додому.

– Це добре, – пробурмотів я, проте мої сумніви щодо власного здоров’я замість розвіятися, ще погустішали.

Та відчуття справжньої паніки з'явилося після того, як до палати увійшла мама і взяла мене за руку, аби допомогти підвестися з ліжка й трохи пройтися.

Тієї ж миті клята «віртуальна реальність» знов увімкнулася, і я побачив таку картину: веранда нашого дачного будиночку, мій батько і дядько Микола. Обидва по – літньому зодягнуті у майки і широкі «сімейки», сидять за столом, на якому красується майже порожня банка самогону і соковите пір’я зеленої цибулі, впереміж із порізаним салом і шматками чорного хліба. Дядько Микола розповідає щось батькові, той у відповідь гикає і хитає головою, аж кінчики вусів кумедно підстрибують. Проте мені зовсім не смішно: реакція на це видиво – досада і злість. «Знову налигалися, паразити! Знайшов собі виправдання, чоловіче – син у лікарні, то ти горе заливаєш? Думаєш, йому відразу полегшає, якщо ви на чотирьох розійдетеся після тостів за його здоров’я? А ти, Миколо, чим думав, старий телепню? Тобі ж пити не можна! Тобі ж відразу дві «язви» загрожує – стара виразка шлунку і твоя дружинонька, Галька – знов роззявить свого рота і буде на все село тріщати, що це ми тебе тут поїмо!»

Я хапнув повітря і закліпав очима, відганяючи видиво. Допомогло.

Проте мамин сердитий голос ще звучав у моїй голові. То була її реакція на двох любителів «добре посидіти», не моя…

– Мамо, а до нас дядько Микола приїздив учора? – уже дещо згодом ніби між іншим запитав я під час прогулянки вздовж коридору, старанно переставляючи ще трохи неслухняні ноги у синіх капцях по витертому кахлю лікарняної підлоги.

– Так, учора ввечері. А ти звідки знаєш? – здивувалася мати.

– Я? Так ти сама, здається, жалілася, що батько набрався трохи… А вони це найкраще роблять на пару із дядьком, – викрутився я.

– Та ніби й не казала я нічого…

Мамин погляд ще кілька секунд лишався розгубленим, ніби вона вагалася – дивуватись, чи ні, а потім став похмурішим. Її пильний погляд трохи з-під лоба віщував для мене початок «лекції»… І я не помилився.

– Та аби ж лише з ним! – махнула рукою вона. – Ці чоловіки… І ти туди само! Так мало того, що набрався, то ще ж понесло тебе стрибати! А якби – та й навіки? Ти про нас із батьком подумав?!..

Мама нарешті знайшла можливість випустити на волю накопичене і вистраждане. Я не став їй заважати, і тільки мовчки слухав, зрідка киваючи головою. Можна тільки здогадатися, що їм довелося пережити за ті довгі години, поки я «зависав» десь поміж тим і цим світом, і лікарі нічого не могли сказати напевне.


С этой книгой читают
Боги были благосклонны к Ран Таво – незаконнорожденный наследник, ставший рабом в доме своего отца, сумел сбежать и добиться лучшей участи: танцор и певец, он живет вольной жизнью. Пока не встречает девушку под покрывалом, загадку которой стремится раскрыть во что бы то ни стало. Но дочь знатного вельможи и уличный артист – не могут быть вместе… Любовь, которую не забыть, и боль потери он понесет через пустыню, чтобы отыскать свой собственный пут
Есть встречи, последствия которых просто не могут быть не разрушительными… Двое, научившиеся жить сразу в двух мирах – в реальности и в мире сновидений, по шагу приближаются друг к другу и стоят свои отношения. Но всесильный герой снов в реальности оказывается обычным «неудачником». Пока она выбирает между чувством и выгодой, ему открывается иная любовь…
Если твоя судьба – оставаться бесправным существом, примешь ли ты такую судьбу? И на что ты готов пойти, чтобы изменить ее? Орк Шрам присоединяется к поискам ведьмы, которую ищут уже многие. Но именно ему она является во снах, рассказывая о своем прошлом, которое почему-то совсем не похоже на то, что рассказывают служители Церкви Судьбы. Шраму придется пройти дорогами ведьмы, чтобы узнать, что связывает маленького сироту, пленного мага по кличке
Любовь – это стихия. Каждый из нас хоть раз в жизни любил кого-то по-настоящему.Кэтрин Рид – обычная студентка, проживающая в городе Лос-Анджелесе. В ее жизни есть все: лучшие друзья, свобода, веселье. Но, когда в ее судьбе появляется обаятельный парень – Джеймс Картер, все вокруг нее меняется в одночасье.Любовь лучшего друга – Мэтта встает на ее пути тяжелой ношей, что разжигает вражду между ним и Джеймсом. Чем обернется эта любовь? Сможет ли эт
Он Охотник. Профессиональный телохранитель, не знающий поражения и не имеющий слабостей.Маргарита – милая, нежная девушка, желающая обрести счастье и любовь, забыть прошлое, где лишилась своей семьи.Четыре года назад он защитил ее от всех, в том числе и от себя. Судьба вновь сталкивает их, когда Волкова нанимают для охраны жениха желанной девушки. Что из этого выйдет, покажет время… Серия книг «Девочки ЗА спорт».
Мы познакомились более десяти лет назад. Формально – давние друзья. Но мне нравится думать, что мы были чем-то большим. Когда-то всей нашей жизнью были музыка, тусовки в Нью-Йорке и фотография. Безумный год! И вот я вижу тебя снова. Ты стоишь на платформе, у самого края, и от скуки покачиваешься на мысочках в ожидании поезда. Произносишь мое имя – я читаю это по твоим губам, – но уже через секунду поезд уносит тебя вдаль. Этой встречи хватило, чт
Продолжение книги Странные мы.Сломленный парень, влюбленная девушка и призраки прошлого… Продолжение истории Каи и Айдена, рассказанная от его лица.Содержит нецензурную брань.
Монахиню Калистрату убили!..Иного объяснения внезапной смерти молодой подвижницы нет – считают подруги-паломницы Светлана Атразекова и Юлия Шатова, которые затевают расследование. Воровство из монастырского сейфа двадцати миллионов рублей, «коммерческая» деятельность иеромонаха, ведущего вне храма вольготную светскую жизнь, кражи личных вещей у сестер: рушится завеса тайн «монастырского двора». К тому же полицейские выносят неоспоримый вердикт –
Подмосковная деревня Жердяи охвачена горячкой кладоискательства. Полусумасшедшая старуха, внучка знаменитого колдуна, уверяет, что знает место, где зарыт клад Наполеона, – но он заклят.Девочка Маша ищет клад, потом духовного проводника, затем любовь. Собственно, этот исступленный поиск и является подлинным сюжетом романа: от честной попытки найти опору в религии – через суеверия, искусы сектантства и теософии – к языческому поклонению рок-лидерам
Странник в мире грусти – аллегория на одинокого поэта в образе странника, который путешествует по уголкам душ и мире людей в тяжёлую эпоху. И описывает свои мысли в стихотворения…
Детеныш суриката, научившись понимать человеческую речь, не только бежит из лаборатории, летит на родину в Африку, терпит авиакатастрофу, находит свою семью в пустыне Калахари, но и делает нечто поистине грандиозное! И, конечно, в процессе приключений встречает свою любовь!