Гарфанг - Час прокидатися.UA

Час прокидатися.UA
Название: Час прокидатися.UA
Автор:
Жанры: Современные любовные романы | Публицистика | Исторические приключения
Серии: Нет данных
ISBN: Нет данных
Год: Не установлен
О чем книга "Час прокидатися.UA"

Звичайний юнак випадково здобув незвичайний дар – зчитувати інформації з усього, до чого доторкнеться. Цей дар приніс більше проблем, аніж користі – адже є речі, про які не варто знати: наприклад, думки самогубці чи спогади кілера… Намагаючись не втратити здоровий глузд, він вчиться жити далі з новими здібностями. Та до рук хлопцеві потрапляє хрестик, що колись належав одному з ватажків повстанців. Історія, яку «пам’ятає» загублена річ, змінює його світогляд…

Бесплатно читать онлайн Час прокидатися.UA


Стас

Тоді, деякий час назад, увечері на свято Незалежності, коли я ледве стояв на неслухняних ногах на березі невеликого сільського ставка, у компанії таких само нетверезих товаришів, я навіть не здогадувався, що лише за кілька хвилин моє життя зміниться раз і назавжди. Аби хтось сказав мені, що я здобуду в результаті такого необережного вчинку, як стрибок із берега у глибоку, але підступну ставкову воду, я б не лише протверезів, а й забрався б від водойми на відстань пострілу. Проте внутрішній голос, заморочений алкоголем, просто не міг достукатися до свідомості… А ще через хвилину я вже летів уперед, до темного плеса ставка, на дні якого зустрічі з моїм нерозумним лобом чекала важезна колода – швидше за все, зламана гілка однієї з багатьох верб, що росли понад ставом. Та, зрештою, не так важливо, чим вона була колись – в результаті нашої «зустрічі» вона стала для мене поворотним каменем на моїй життєвій дорозі. До зустрічі з нею я був звичайним менеджером середньої линки, який щойно розпочав свою кар’єру у великому місті, і жив подібно до тисяч інших молодих, не зв’язаних якимись обов’язками чоловіків. А став…

Самому б розібратися, ким саме…


Свої нові здібності я відчув ще у лікарні, коли через півдоби після стрибка розкрив нарешті очі і розмазані світлом картини світу білого, куди я повернувся, виявилися невеселим лікарняним інтер’єром.

Коли емоції рідні, що не відходила від мого ліжка, вщухли, і я нарешті уяснив, що сталося, то зрозумів – мені фантастично пощастило. В інакшому разі я просто зламав би шию або геть вибив би «з дурної голови п’яні мізки, якщо вони там взагалі були», як прокоментував ситуацію сердитий і наляканий батько.

«Ну нічого, синку, видужуй. Добре, що все обійшлося,» – сказав тоді він і стиснув мою ще слабку руку. Тієї ж миті незрозуміла хвиля емоцій накрила мене, і я раптом побачив – ніби десь згори і здалеку – власне розпластане на березі тіло, і моїх товаришів, що бігають, мов перелякані діти, туди-сюди по березі, і відчув як мені спирає дихання, а голка різкого болю впивається всередину сполоханого серця…

Це все промайнуло за якусь долю секунди, і з переляку та від несподіванки я, мабуть, зблід, проте батьки списали це на мій нездоровий стан. Чесно кажучи, я зробив так само – мабуть, мій хворий мозок ще не геть оговтався від потрясіння – в усіх сенсах цього слова.

А вже наступного дня, під час того, як молоденька медсестра робила мені ін’єкцію, і у моїй голові з’явилися раптом картини бурної ночі в романтичному світлі ароматних свічок у вбраній рожевим кімнаті, я не дуже злякався і списав це на буйство гормонів (ну з ким, зрештою, не буває? Мабуть, починаю видужувати…)

Недобре я почав підозрювати лише коли літній лікар, присівши на край ліжка біля мене, оглядав та обмацував мою голову, і я побачив – ніби на екрані, що з'явився прямісінько посеред голови, якщо так можна сказати – операційну і нерухому на хірургічному столі людину з відкритою грудною кліткою. Це була операція, у якій я ніби сам безпосередньо брав участь; проте замість панічного страху, який би мав відчути я сам – абсолютно далека від медицини людина, у подібній ситуації (чесно кажучи, не переношу вигляду глибоких або відкритих ран), але натомість я відчував сплав рішучості, хвилювання, і легкого сумніву у вірності мною з прийнятого рішення. Коли невідомо звідки взята хвиля картин та відчуттів, мов якась паралельна віртуальна реальність, так само швидко зникла, як і з’явилася, я відчув, як через пласт відносного спокою, у якому перебувала досі моя свідомість, почали пробиватися тоненькі ниточки підступного страху.

– Пробачте, лікарю, – несподівано для себе самого випалив я, – ви сьогодні когось оперували?

Лікар поглянув на мене дещо здивовано, проте за мить його погляд знову став незворушним і ніби направленим углиб.

– Так. Та не турбуйтеся, молодий чоловіче, вам операція не загрожує – ваша черепна коробка витримала удар із честю, і небезпечних ушкоджень ви не зазнали. Думаю, побудете у нас ще добу чи дві під наглядом на всяк випадок, і ми випишемо вас додому.

– Це добре, – пробурмотів я, проте мої сумніви щодо власного здоров’я замість розвіятися, ще погустішали.

Та відчуття справжньої паніки з'явилося після того, як до палати увійшла мама і взяла мене за руку, аби допомогти підвестися з ліжка й трохи пройтися.

Тієї ж миті клята «віртуальна реальність» знов увімкнулася, і я побачив таку картину: веранда нашого дачного будиночку, мій батько і дядько Микола. Обидва по – літньому зодягнуті у майки і широкі «сімейки», сидять за столом, на якому красується майже порожня банка самогону і соковите пір’я зеленої цибулі, впереміж із порізаним салом і шматками чорного хліба. Дядько Микола розповідає щось батькові, той у відповідь гикає і хитає головою, аж кінчики вусів кумедно підстрибують. Проте мені зовсім не смішно: реакція на це видиво – досада і злість. «Знову налигалися, паразити! Знайшов собі виправдання, чоловіче – син у лікарні, то ти горе заливаєш? Думаєш, йому відразу полегшає, якщо ви на чотирьох розійдетеся після тостів за його здоров’я? А ти, Миколо, чим думав, старий телепню? Тобі ж пити не можна! Тобі ж відразу дві «язви» загрожує – стара виразка шлунку і твоя дружинонька, Галька – знов роззявить свого рота і буде на все село тріщати, що це ми тебе тут поїмо!»

Я хапнув повітря і закліпав очима, відганяючи видиво. Допомогло.

Проте мамин сердитий голос ще звучав у моїй голові. То була її реакція на двох любителів «добре посидіти», не моя…

– Мамо, а до нас дядько Микола приїздив учора? – уже дещо згодом ніби між іншим запитав я під час прогулянки вздовж коридору, старанно переставляючи ще трохи неслухняні ноги у синіх капцях по витертому кахлю лікарняної підлоги.

– Так, учора ввечері. А ти звідки знаєш? – здивувалася мати.

– Я? Так ти сама, здається, жалілася, що батько набрався трохи… А вони це найкраще роблять на пару із дядьком, – викрутився я.

– Та ніби й не казала я нічого…

Мамин погляд ще кілька секунд лишався розгубленим, ніби вона вагалася – дивуватись, чи ні, а потім став похмурішим. Її пильний погляд трохи з-під лоба віщував для мене початок «лекції»… І я не помилився.

– Та аби ж лише з ним! – махнула рукою вона. – Ці чоловіки… І ти туди само! Так мало того, що набрався, то ще ж понесло тебе стрибати! А якби – та й навіки? Ти про нас із батьком подумав?!..

Мама нарешті знайшла можливість випустити на волю накопичене і вистраждане. Я не став їй заважати, і тільки мовчки слухав, зрідка киваючи головою. Можна тільки здогадатися, що їм довелося пережити за ті довгі години, поки я «зависав» десь поміж тим і цим світом, і лікарі нічого не могли сказати напевне.


С этой книгой читают
Боги были благосклонны к Ран Таво – незаконнорожденный наследник, ставший рабом в доме своего отца, сумел сбежать и добиться лучшей участи: танцор и певец, он живет вольной жизнью. Пока не встречает девушку под покрывалом, загадку которой стремится раскрыть во что бы то ни стало. Но дочь знатного вельможи и уличный артист – не могут быть вместе… Любовь, которую не забыть, и боль потери он понесет через пустыню, чтобы отыскать свой собственный пут
Есть встречи, последствия которых просто не могут быть не разрушительными… Двое, научившиеся жить сразу в двух мирах – в реальности и в мире сновидений, по шагу приближаются друг к другу и стоят свои отношения. Но всесильный герой снов в реальности оказывается обычным «неудачником». Пока она выбирает между чувством и выгодой, ему открывается иная любовь…
Если твоя судьба – оставаться бесправным существом, примешь ли ты такую судьбу? И на что ты готов пойти, чтобы изменить ее? Орк Шрам присоединяется к поискам ведьмы, которую ищут уже многие. Но именно ему она является во снах, рассказывая о своем прошлом, которое почему-то совсем не похоже на то, что рассказывают служители Церкви Судьбы. Шраму придется пройти дорогами ведьмы, чтобы узнать, что связывает маленького сироту, пленного мага по кличке
Мне пришлось подменить коллегу и выполнить заказ на приватный танец самой, хотя до этого я всегда избегала подобного, потому что в отличие от других девушек в нашей танцевальной группе я одна оставалась девственницей и мечтала подарить ее своему любимому человеку. Но моим желаниям не суждено было сбыться, потому что шейха, что меня заказал не интересовали мои планы относительно моего невинного тела. Все, что его интересовало – это я.
Эмилия Калинина. Самая настоящая звезда нашего универа: дочка богатых родителей и красавица, прямым текстом заявлявшая, что мы все не её уровень. Несколько раз парни пытались бросать друг другу вызов, уверяя, что смогут уломать её. Однажды так сделал и я, как и все, нарвавшись на жёсткий отказ.И фиг бы с этим, но вот она передо мной с просьбой о помощи. В ситуации, когда никто, кроме меня, не сможет её спасти. И если девчонка думает, что я сделаю
– Ты станешь матерью для моего сына. – И женой вам. – вспоминаю беседу в его доме. – Фиктивной. – А если я однажды влюблюсь в какого-нибудь парня и захочу быть с ним. Мужчина морщится, будто только что съел лимон, но на вопрос отвечает: – Разлюбишь. Ты уже взрослая девочка и должна контролировать свои чувства. *** Я не смогла пройти мимо одинокого ребёнка в торговом комплексе, если бы я только знала, чем всё это закончится.
Третья книга из серии "Гермес". Бывают мужчины, что не умеют слышать "нет". Для кого-то это – начало удивительной романтической истории, но не для Инессы. Для неё это - начало истории её плена, где похититель пойдёт на всё, чтобы добиться послушания. Он вырвал её из снегов в пустыню, и теперь перед Инессой стоит выбор: покориться или сбежать в бескрайние пески на верную смерть. Поможет ей ли провидение спастись?
Монахиню Калистрату убили!..Иного объяснения внезапной смерти молодой подвижницы нет – считают подруги-паломницы Светлана Атразекова и Юлия Шатова, которые затевают расследование. Воровство из монастырского сейфа двадцати миллионов рублей, «коммерческая» деятельность иеромонаха, ведущего вне храма вольготную светскую жизнь, кражи личных вещей у сестер: рушится завеса тайн «монастырского двора». К тому же полицейские выносят неоспоримый вердикт –
Подмосковная деревня Жердяи охвачена горячкой кладоискательства. Полусумасшедшая старуха, внучка знаменитого колдуна, уверяет, что знает место, где зарыт клад Наполеона, – но он заклят.Девочка Маша ищет клад, потом духовного проводника, затем любовь. Собственно, этот исступленный поиск и является подлинным сюжетом романа: от честной попытки найти опору в религии – через суеверия, искусы сектантства и теософии – к языческому поклонению рок-лидерам
Хотела спасти несчастную кошку, а угодила в другой мир прямо в руки браконьеров. Казалось бы, конец, но от незавидной судьбы меня спас змей-дракон, обернувшийся человеком. Таинственный и опасный синеглазый мужчина предложил мне сделку: стать его помощницей, если хочу вернуться в свой мир, или остаться умирать в лесу. И знаете, да-да, я согласилась. Согласилась стать помощницей Повелителя чудовищ. Держитесь, браконьеры! Я намерена навести в Драгар
И вновь наши современники, попавшие в прошлое. На этот раз в Западную Европу 1 января 1936 года. Три старых (во всех смыслах) друга. Русский, украинец и еврей, почти как в анекдоте.Они оказались в чужих телах. Перед ними непростой выбор: просто выжить где-нибудь в Латинской Америке или попытаться предотвратить грядущее кровавое безумие… Или изменить хоть что-то…Много ли смогут сотрудник МИ-6, офицер СД и агент ИНО НКВД? Этого не знают даже они са