Любов Білозерська - Хвала сонцю

Хвала сонцю
Название: Хвала сонцю
Автор:
Жанр: Стихи и поэзия
Серии: Нет данных
ISBN: Нет данных
Год: 2021
О чем книга "Хвала сонцю"

«Хвала сонцю»—це перша поетична збірка педагога Стецівської СШ Звенигородського району з багаторічним досвідом, з добрим і щирим серцем Любові Михайлівни Білозерської. Тонко відчуваючи життя, всі проблеми сьогодення, поетеса засвідчує своє ставлення до оточуючого її світу, співпереживає з односельцями, своїми учнями, стає їх літописцем.

Бесплатно читать онлайн Хвала сонцю


Причетність

Причетність сповила мене,

Як спрут, всесильна,

Звільнитися від неї я безсильна;.

Тону в потребах і надіях,

І розпачах людських,

І мучать серце світу болі,

Страждаю, падаю не раз

Із піків цих мирських,

Та іншої й не уявляю долі.

На мить лише сховаюся

На грудях тиші

Та знову наслухаю:

Чия біда до мого серця вийшла?!

І кидаюсь їй навперейми, стрімголов,

Не раз зломлю і руки, й ноги,

Бо треба конче,

Лиш мені закрить біді дороги.

Я так лечу,

Я так спішу,

Хоча мене бува й не просять,

Та вічні поклики причетності

Усе єство моє підносять.


Бабуся Олександра

Диптих

І

Накувала зозуленька довгий вік,

А щастя забула.

Взяла війна її сина-соколика,

Вернуть не вернула,

Лічать літа неньці

Важка самотина

Та сивіє, та журиться —

Звістки жде од сина.

Важкі руки вироблені,

Наче в чайки крила,

Склали роки на колінах,

Підняти не сила.

Руки – колискою теплою, затишною,

А над ними мати тужить

Та й білою вишнею: —

Де ж ти, де ж ти, синку?

Де ж твоя дитинка?

На колиску – руки: кап та кап —

(скільки уже літ!)

Перлами блакитними

З очей виплаканий цвіт…

Гіркий цвіт!


ІІ

Як ти, солдатська нене,

Колись зведешся в небо явориною,

Чи біло зацвітеш калиною,

Чи проростеш на цвинтарі травою…

До сина твого, де печалиться

Його імення в бронзі,

Я буду завше йти отак, к тривозі,

Як ми ходили вдвох з тобою…

А як мене не стане в світі,

Чи хто поставить

Йому квіти на граніті?


* * *

Листочки в твоїх слідах

Марніють.

Синій наш птах в небі

Німіє.

Відлітають у вирій,

Крильми кричать сумні

Наші надії.

Нам полишають буденні дні

Болючі, сірі.

Мальва

У чашечці твоїй роса сльозиться,

Сріберно іскриться.

Мальвочко, не плач, кохана.

Ти для мене – подруга жадана.

Я твою красу

На базар не понесу.

Усміхайся до людей хороших.

Не згублю твоєї вроди ні за які гроші!

Ти в мою колиску нахилялася

І на юність русокосу задивлялася.

І мене в моєму літі не забула,

Та й до двору завернула.

Тут справляєш ти своє весілля,

Святечком всі дні мого дозвілля.

Мальвочко, моя вже осінь на порозі»…

Не залиш мене, самотню, у тривозі.

Хваласонцю

Молоде, рум'яне

Схопилося рано

І побігло за мною,

Прихильне Світило,

Прудко бігло – ноженята втомило.

За густим чорнолісом

Зачепилося, мабуть, за дубчик,

Бо іскрився, палав,

На крайнебі всьому

Його вогняний чубчик.

Знов помчало, аж зблідло, від бігу прудкого,

Все тихіше пішло, освітило дорогу.

Раптом знову розбіглось,

Дістало до мого віконця,

Цілувало лице,

О ласкаве і ніжне, могутнє і вічне,

Сонечко, сонце!


Зелена неділя


Пахне клечанням,

Зелен-рутою, м'ятою,

Сині півники горді

Повсідались під хатою.

Вільха радо із стріхи


Сережками хвалиться,

Дуб листатий

З гвіздка на стіні

До калини лицяється.


Я босоніж ступаю по лезах

Трави-лепехи на долівці,

Тихо скрикне стебло,

Бризне щасно сльозою,

Віддавши тепло.

(Ах, коли це було,

Як до серця мені прилягло)

Пахне клечанням знову.


У хаті у мами…

По долівці в дитинство іду,

Обережно ступаю

У казку ногами.


* * *

Пелюстки маку – дівочі губи,

Шепочуть скорбно: «Мій любий!»

І ловлять, як росу.

Коханого слова, його чуття схололі…

Ламають руки сплакакі тополі.


* * *

Гасають по небу громи молоді

Голосисті,

Басисті.

Шляхи прокладають дощам

І рясним,

І краплистим.

Гуляють чубаті дощі

По луках і травах,

Цілують з нальоту

Вербиць кучерявих,

Пустують дощі…

І в краплями ткані плащі

Загортають квіти і трави,


С этой книгой читают
Той, хто візьме до рук оцю книжку, прочитає її неодмінно. Тут немає сюжетних хитросплетінь та особливих претензій на художні відкриття, але є те, без чого не буває більш-менш значущого прозового твору. Тут є доля людини…
Этот цикл возвращает в поэзию знаменитый образ. Искусство, как смысл существования. Искусство, как высшее предназначение творца. Поэзия – сама башня. Поэт – ее заключенный. Искусство ради искусства. Молодой поэт оценивает творчество его предшественников, современников, собственное творчество. Однако центральный и важнейший для автора образ – слово. Великое, вечное. Рассуждениям о нем, о его судьбе и назначении и посвящен этот цикл.
Сборник стихотворений, объединённых одной тематикой, которую можно отнести к философской лирике.
В этой книге собраны стихи с автобиографическими комментариями, рецепты и шуточные присказки четы поэтов. Рецепты публикуются впервые, а стихотворения супругов, посвященные друг другу, связаны с их любовью. Также в сборник включены яркие семейные фотографии. Стихи расположены в хронологическом порядке. Составление книги закончено в мае 2018 года.Книга рассчитана на широкий круг читателей.
Жизнь может и дальше, сколько угодно, отбирать у меня все – здоровье, семью и деньги, но не стихи.Стихи – это моя вечная душа, ее у меня не отобрать никому и никогда.
Эта книга – пересмотренное и дополненное издание бестселлера «Китайское исследование», научно обосновавшего связь между болезнями и пищевыми привычками и изменившего жизни миллионов людей. В ней вы найдете ответ автора на критические замечания тех, кто скептически отнесся к его трактовке здорового питания, новые аргументы в пользу цельной растительной диеты и новые результаты научных работ о влиянии животной и растительной пищи на наш организм, п
Даже пожилой и консервативной мисс Марпл иногда хочется экзотического отдыха. Но и на небольшом карибском острове ей не найти покоя. Цепь смертей, на первый взгляд кажущихся случайными, вынудит великую сыщицу заняться любимым делом – поиском преступника!
Я дышу только им. Влюбилась без оглядки. В те ямочки на лице, в ту ухмылку подлеца. Возжелала друга брата, теряя рассудок от страсти. Не удаётся его забыть… Но только не знала, что являюсь лишь куклой для утех. Ведь они заклятые враги, два обозлившихся лидера, с непроходимой тьмой в душе. Их месть жестока, безжалостна. От дружбы остался лишь пепел, память на общей фотографии. А я всего лишь игрушка, ту, которую унизили и обесчестили, чтобы отомст
Злате Кузнецовой в срочном порядке нужен жених, и она уговаривает лучшего друга Марка на заключение фиктивного брака. Она давно безответно влюблена в него. Девушка очень хорошо понимает тщетность своих чувствии и готова довольствоваться меньшим, но судьба преподносит сюрприз. Всё, во что верила Злата, оказывается ложью, и препятствия между двумя влюбленными мгновенно начинают исчезать… Вот только её давний возлюбленный Филипп решил вернуться в её