Вольтер - Кандід, або Оптимізм

Кандід, або Оптимізм
Название: Кандід, або Оптимізм
Автор:
Жанры: Книги по философии | Литература 18 века | Зарубежная классика | Зарубежная старинная литература
Серии: Нет данных
ISBN: Нет данных
Год: 2011
О чем книга "Кандід, або Оптимізм"

Діставши виховання в замку барона, молодий чоловік на ймення Кандід живе спокійним життям у товаристві свого вихователя доктора Панглоса. Від свого вихователя він дізнається, що світ абсолютно добрий, що кожна звичайна річ неодмінно приходить до щасливого кінця. Так тривало до того дня, поки власник замку не порушив спокою: якось він застав милого йому Кандіда дуже близько біля своєї доньки Кунігунди і відразу ж відправив його із замку, давши йому доброго стусана під зад. Змушений пуститися в мандри, молодий чоловік перетинає різноманітні країни, які покажуть йому, що світ дуже мало відповідає оптимістичному вихованню добродія Панглоса.

Бесплатно читать онлайн Кандід, або Оптимізм


Розділ перший

Як виховали Кандіда в прекрасному замку і як його звідти вигнали

Жив у Вестфалії, в замку барона Тундер-тен-Тронка, юнак, якого природа обдарувала найлагіднішою вдачею. Вся душа світилася в нього на обличчі. Він досить тверезо дивився на світ і мав простий розум; тому-то, гадаю, і звали його Кандідом.[1] Старі замкові слуги мали підозру, що він син сестри барона та одного доброго й чесного шляхтича-сусіди, за якого ця панна ніяк не хотіла віддатися, бо він міг довести лише сімдесят одно шляхетне покоління, а решта його генеалогічного дерева загинула від руїнницької сили часу.

Барон був одним з наймогутніших володарів у Вестфалії, – в його замку були двері й вікна. Велика зала була навіть оздоблена шпалерами. Всі собаки його чорного двору в разі потреби ставали його мисливською зграєю; його конюхи були й псарями; сільський панотець був його двірським капеланом. Усі вони звали його монсеньйором і сміялися, коли він розповідав небилиці.

Баронеса важила майже 350 фунтів і через те зажила великої пошани. Вона дбала про честь дому з гідністю, яка ще більше надавала їй ваги. Її донька Кунігунда, сімнадцяти років, була рожева, свіжа, огрядна і спокуслива. Син барона здавався цілком гідним свого батька. Вихователь Панглос[2] був оракулом дому, і малий Кандід слухав його лекції з повним довір'ям, властивим вікові і вдачі. Панглос викладав метафізико-теолого-космолого-нігологію.[3] Він прегарно доводив, що немає чину без причини[4] і що в цьому найкращому з можливих світів замок вельможного барона є найкращий із замків, а вельможна пані – найкраща з усіх можливих баронес.

– Доведено, – говорив він, – що речі не можуть бути інакшими;[5] а як усе на світі створено для мети, то неодмінно для найкращої. От, уважайте, носи створено для окулярів;[6] і тому ми носимо окуляри. Ноги, очевидячки, призначено для того, щоб їх обувати, і от ми носимо черевики. Каміння існує, щоб його тесати і будувати замки, і от наш ясновельможний пан має найкращий замок; найбільший барон провінції повинен мати і найкращу господу. Свині, нарешті, існують для того, щоб їх їсти, і ми справді їмо свинину цілий рік. Отже, той, хто каже, що все на світі добре, говорить дурниці; треба казати, що все є найкраще.

Кандід уважно слухав і безоглядно вірив; він-бо й справді вважав панну Кунігунду на диво прекрасною, хоч ніколи не мав сміливості сказати їй про те. Він гадав, що після щастя народитися бароном Тундер-тен-Тронком другий ступінь щастя – бути панною Кунігундою, третій – бачити її щодня, а четвертий – слухати вчителя Панглоса, найбільшого філософа провінції, а значить, і всього світу.

Одного разу Кунігунда, гуляючи біля замку в невеличкому гаю, що звався парком, побачила в кущах доктора Панглоса, який давав урок експериментальної фізики покоївці її матері, маленькій брюнетці, дуже гарненькій і дуже слухняній. Панна Кунігунда мала великий нахил до науки; затамувавши подих, спостерігала вона раз у раз поновлювані дослідні спроби, що їх свідком стала; вона виразно побачила достатню підставу доктора, наслідки й причини і відійшла схвильована, замислена, сповнена жадобою знання, гадаючи, що могла б стати достатньою підставою молодому Кандідові, а він би міг бути тим самим для неї.

Повертаючись до замку, вона зустріла Кандіда і почервоніла; Кандід почервонів так само. Вона тремтячим голосом привіталася з ним; Кандід відповів їй, сам не тямлячи що. Назавтра по обіді, коли вставали з-за столу, Кунігунда й Кандід опинилися за ширмою. Кунігунда впустила хусточку, Кандід підняв її; вона невинно взяла його за руку, юнак невинно поцілував молодій панночці руку – жваво, чуло, з надзвичайною ніжністю. Їхні уста зустрілись, очі їм запалали, коліна затремтіли, руки заблудились. Пан барон Тундер-тен-Тронк проходив повз ширму і, побачивши таку причину і такий наслідок, вигнав Кандіда із замку важкими штовханами ногою в зад. Кунігунда зомліла, а коли прийшла до свідомості, пані баронеса надавала їй по щоках; і був жах у найкращому і найприємнішому із можливих замків.

Розділ другий

Що сталося з Кандідом у болгар

Вигнаний із земного раю, Кандід довго йшов, не знаючи куди, і плакав, то зводячи очі до неба, то раз у раз обертаючи їх до найпрекраснішого із замків, де жила найпрекрасніша з молодих баронес. Ліг він, не вечерявши, серед поля між двома борознами; падав великий лапатий сніг. На другий день, задубілий з холоду, Кандід ледве дістався до сусіднього міста, що звалося Вальдбергофтрарбкдікдорф,[7] без шеляга грошей, умираючи з голоду і втоми. Він сумно спинився біля дверей якогось шинку. Там його побачили двоє людей, одягнутих у блакитне.[8]

– Товаришу, – сказав один, – от гарний юнак, та й зростом підходить.[9]

Вони підійшли до Кандіда і дуже ввічливо запросили його пообідати.

– Панове, – відповів їм Кандід з чарівною скромністю, – ви робите мені велику честь, але я не маю чим сплатити за обід.

– О добродію, – сказав один із блакитних, – особи вашого зросту і вашого вигляду ніколи нічого не платять. Адже ж ваш зріст – п'ять футів і п'ять дюймів?

– Так, панове, це мій зріст, – відповів Кандід, уклоняючись.

– То сідайте, добродію, до столу. Ми не тільки заплатимо за вас, але й не дозволимо ніколи, щоб такій людині, як ви, бракувало грошей; люди на те й створені, щоб одне одному допомагати.

– Маєте рацію, – сказав Кандід, – те саме говорив мені завжди й Панглос; та я й сам добре бачу, що все йде якнайкраще.

Йому запропонували кілька екю; він їх узяв і хотів сплатити свою частку, але йому не дозволили – і всі сіли до столу.

– Чи щиро ви любите?…

– О, так! – відповів Кандід. – Я щиро люблю Кунігунду.

– Ні, – сказав один із добродіїв, – ми вас питаємо, чи щиро ви любите болгарського короля…

– Анітрохи, – відповів він, – таж я ніколи його і не бачив.

– Хіба? Це – наймилостивіший із усіх королів, і нам годиться випити за його здоров'я.

– О, залюбки, панове.

І він випив.

– Цього досить, – сказали йому, – віднині ви – опора, підмога, оборонець, герой болгар. Доля ваша вирішена, і слава ваша забезпечена.

Йому зараз же набили на ноги кайдани і погнали до полку. Там його змусили повертатись праворуч, ліворуч, виймати шомпол, вставляти шомпол, цілитись, стріляти, марширувати швидким кроком і дали йому тридцять ударів палицею. Назавтра він робив вправи вже не так погано і дістав тільки двадцять ударів; ще через день йому дано тільки десять, і товариші дивились на нього, мов на диво.

Геть спантеличений, Кандід ніяк не міг зрозуміти, як саме він став героєм. Одного весняного дня він надумався піти погуляти, гадаючи, що то є виключне право людського роду, як і інших тварин, користуватись ногами з власної уподоби. Не пройшов він і двох льє, як четверо інших героїв, по шість футів на зріст, наздогнали його, зв'язали і кинули до в'язниці. На суді його спитали, що він вважає за краще: чи бути прогнаним крізь стрій тридцять шість разів, чи дістати одразу дванадцять свинцевих куль у лоб. Даремно він говорив, що воля людська свобідна і що він не хотів би ні того, ні другого, – все одно: треба було вибирати. Силою божого дару, що зветься


С этой книгой читают
«Он въехал в огромный город через древние ворота, совсем варварские с виду и оскорблявшие взор своей отвратительной грубостью. На всей этой части города лежал отпечаток того времени, когда она была построена, ибо, несмотря на упорство, с каким люди восхваляют старину в ущерб новизне, следует признать, что в любой области первым опытам всегда свойственна неуклюжесть…»
«Кандид, или Оптимизм» – известнейшее произведение философа, просветителя, знаменитого острослова Вольтера. Сатира на современников, созданная в период Семилетней войны, пережила века и сейчас воспринимается не столько как пародийный рассказ о реальных событиях, сколько как философская притча о бессилии разума перед массовой глупостью и жадностью, порождающими вооруженные противостояния, а также как насмешка над теми, кто надеется остаться в стор
Вольтер (1694-1778) – псевдоним Франсуа-Мари Аруэ, философа и писателя, стоявшего во главе просветительного движения во Франции. Не одно десятилетие он был «властителем дум» не только в своей стране, но и далеко за ее пределами. Обладая острым умом, блестящим даром сатирика, многосторонней эрудицией и страстным политическим темпераментом, Вольтер своими философскими, историческими, публицистическими и художественными произведениями наносил сокруш
Написанная не для печати, зачисленная редакцией в разряд «отверженных» произведений, поэма Вольтера (1694–1778) «Орлеанская девственница» явилась одним из самых блестящих антирелигиозных памфлетов, какие только знала мировая литература.В легкомысленные образы облекает она большое общественное содержание. Яркие, кипучие, дерзкие стихи ее не только не потеряли своего звучания в наше время, но, напротив, получили большой резонанс благодаря своему са
Ложь распоясалась, совесть совсем потеряла, претендует на «норму» в человеческом обществе. Во всех сферах жизнедеятельности человека активно пыталась выстроить свой виртуальный мир, основанный на сомнительных ценностях и ложных постулатах. Но времена меняются, поэтому Правда вновь укрепляет свои позиции. Басня для детей и взрослых, которая помогает в формировании нравственных качеств личности.
В книге показаны основы современных методов проектирования, создания и настройки социальных систем, их естественно-научная, экономическая и биологическая природа. Мы представим нашему читателю материал в новом ракурсе, соединяя факты друг с другом, словно кусочки пазла в узор, который называется «складность». Это новый уровень понимания гармонии законов Мироздания, который позволяет оперировать большей сложностью взаимосвязей в Природе и заново о
Как фильтровать льющийся отовсюду поток информации, который, как правило, не объективен и является психологическим восприятием тех, кто формирует Ваши установки…
В данной, предлагаемой мной, книге излагается странность мига творения настоящего мира.Мной утверждается, что сознание человека в настоящем.Как великий криминалист декодирует «отпечаток» вещи в излучении, сознание человека в настоящем формирует пространство.Пространство – это память о прошлом настоящего.Для каждого индивида сознание творит своё настоящее, прошлое и память.Как мыслимую «голограмму бытия».Которая и есть небытие. Также рассматривает
Автор книги – известный бизнес кредитный брокер Денис Шевчук. Книга «Бизнес кредитный брокер советует: кредитование малого и среднего бизнеса» является ознакомлением с основными направлениями, современным состоянием, проблемами и перспективами кредитования бизнеса в России в коммерческом банке.
Популярные люди не любят, когда кто-то вторгается в их личную жизнь. Однако хотят они этого или нет, такое вторжение – естественный элемент их звездной жизни.Это своего рода расплата за популярность. Даже во времена СССР, когда такого явления, как светская жизнь, официально не существовало, публику все равно больше всего интересовала не творческая сторона жизни известного человека, а интимная. То есть кто из звезд на ком женат, сколько детей имее
Интересная книга с расшифровкой чисел судьбы – главных чисел нашей даты рождения. Число судьбы – это личный код, который заключает в себе информацию о способностях и талантах человека, его миссии в этом мире. Число судьбы является одним из самых важных чисел. Оно рассказывает о жизненном пути человека, также о способностях и талантах, которые даны человеку для выполнения жизненной задачи. Число судьбы определяет основную задачу, стоящую перед чел
Наёмный убийца Марк Гарт отходит от дел, но его считают ненужным свидетелем, которого нужно убрать, но так, чтобы он выполнил при этом последний заказ. Гарт разгадывает комбинацию заказчика.