Вадим Рибачук - Я мушу мовчати

Я мушу мовчати
Название: Я мушу мовчати
Автор:
Жанр: Стихи и поэзия
Серии: Нет данных
ISBN: Нет данных
Год: 2018
О чем книга "Я мушу мовчати"

Лірична збірка поезій – перша творча добірка автора, в якій представлено на читацький розсуд роздуми і розповіді з самого життя автора, де переплелись радості і болі, тривоги, життєві невдачі і звершення мрій. Збірка поезій буде цікавою для тих, хто вміє любити життя і прагне досягти власних вершин, а також для тих, хто прагне відвертих розмов про наболіле. Саме на сторінках цієї книги Ви зможете знайти відверті зізнання про поразки і злети в житті автора, які притаманні, мабуть, кожному з нас. Тому збірка поезій «Я мушу мовчати» викликає безліч емоцій, зігріває душу і наповнює її вірою в себе і вдячністю до тих, хто нас оточує.

Бесплатно читать онлайн Я мушу мовчати


А сум розпростовує постіль
І кличе до сну уперті надії.
Не хочу стояти з тими я поспіль,
Хто кривду у серці своєму ліліє.
Заплющує правда веселощам вії
І істини стеле хустину просту.
Бо як досягаєш бажані мрії —
Думками завваж про їх чистоту!

* * *

А я на щастя хотів би
Тебе знайти серед бурі,
Де є твій голос так, ніби
Чайка у неба зажурі.
А ти милуєшся димом,
Що в’є з чужих благовонній,
Щоб зло здавалося пилом,
А мрії – морем півоній.
А я шукаю підтримку,
Хто б міг мене захищати.
Бо я є тиша в затінку,
Вечір на стелі кімнати.
А ти, мов віриш у Бога,
Списки складаєш порушень.
Так є невдала дорога
Творчо-життєвих зрушень.

* * *

Ти мене ображаєш і пилко
Люди дивляться на злісні вчинки,
Серед вулиць є соромно й гірко
Чути вкотре від тебе вказівки.
Сміло брешеш ти в очі тим людям,
Там провини мої не злічити!
Котрим маю довіритись суддям,
Щоб зів’яли омани, мов квіти?
Ти мене ображаєш і небо
Сипле громом зневіру у краще.
Я на мить зневірюсь у себе,
А назавжди – не змусиш нізащо.
Ти мене не питаєш про блага,
Корті хочу в житті своїм мати.
Бо «болить» тобі власна повага,
Добрі статки, розкішні кімнати…
Чим я жити тобі заважаю? —
Просто мрію про кращу Вкраїну!
Може мало тобі є врожаю?
Бог дає усім людям хлібину.
Ти мене ображаєш і вдачу
Знов затьмариш, ламаючи долю.
Я пробачу тебе… Я ПРОБАЧУ!
Тільки нащо доводиш до болю?

* * *

Похвалю щосил —
Тебе задобрю.
Як мені без крил
Пізнати волю?
Поділю цей світ
На сум і правду,
Де мій перший зліт
Ти міняв на зраду.

* * *

Застигла радість на обличчі,
Образ забулись почуття
І я знаходжу в протиріччі
Любов до себе й майбуття.
Не хоче серце болю й кривди,
Що сенс надії змінить в жар,
Стоять тих попелів вже скирти,
А мріявсь шлях по вище хмар.
Зайду у храм – зітру із тиші
Сакральні мрії про дива:
Ми є не кращі і не гірші,
Лиш інших любимо жнива.
В молитвах ніч розгубить злості:
Повз прірву шлях також лежить.
Ми є не ляльки і не гості,
Для рішень маємо лиш мить.
До мрії шлях – не на папері,
Збери той шлях з дрібних зірок.
Біда ввійти не зможе в двері,
Як ти не ступиш хибний крок.
Застигла радість на обличчі,
Образ забулись почуття,
І я знаходжу в протиріччі
Любов до Бога і життя.

* * *

Всі мрії є безкрилі —
Такі між нами битви.
Я програю по силі,
Чи то є час молитви?
Моєї аури небо
Похмурене, як взимку.
Тут пестощів не треба
Чи горами мандрівку…
Так важко засинати,
Вдень хочеться до правди,
Немов весна – в кімнати,
Таємності – до зради.
Ти хочеш руку миру
Як бачать надто люди.
Та я тобі не вірю!
Тож миру в нас не буде.
В моїх долонях віра,
В твоїх долонях зброя.
Що є у Бога міра?
Де той ковчег, що в Ноя?
Ти знаєш тільки силу,
Я вірю в власні мрії…
А раптом хтось із тилу
Мені додасть надії?..

* * *

Бажанням моїм ще не вмієш радіти,
І кроки мої голосні і раптові…
Та ми будем разом, як річка і квіти,
Як втома і радість в ранковому слові…
Ти так всеосяжна у вчинках і мріях.
Я тінню принишкну між крапель дощу,
І буду щасливий в твоїх всіх затіях.
І так неохоче колись відпущу…
Бажанням моїм ще не вмієш радіти,
І в гніві твоєму моя є причетність.
Ми є недоречні, як війни і діти,
Та Богові в милість бува недоречність.

Без перцю

Я хочу блукати
З тобою чи вітром,
Набридли кімнати
З мовчанням і світлом.
Люблю я радіти
Пробудженим містом
Й наповнюють квіти
Життя своє змістом.
Нам треба відвага
Не лиш планувати,
Принесла наснага
Лиш чвари в кімнати.
За мріями втома
Закралась від слова,
Що краще є вдома
І нащо розмова?
Я хочу в країни,
Де сонце і правди.
Мені б все в руїни:
Всі справи і зради!
Шукаю скрізь волю,
Чи зраджую серцю…
Бо хочу я долю,
Солодку… Без перцю!

Танці

Я прошу тебе до кімнати,
Жодних слів казати не треба.
Ти навчиш мене танцювати,
Ти навчиш повірити в себе.
Кроки є виключно вдалі,
Рухи є надто бурхливі.
Хочу я знати, що далі?..
Очі в нас тільки щасливі.
Одяг в нас вологий і зайвий,
Я від правд сьогодні є вільний.
В танцях я – часом лукавий,
І до цілунків надто схильний.
Хочу я тебе обіймати,
Як ріка – лілії білі.
Прошу я тебе до кімнати,
Де мій страх вже є не в силі.

Турботи

Ножами вітер сонце ріже —
Забракло щирості і тиші.
Старих турбот натру у свіже,
Бо звик, що ми є трохи гірші.
Незвично бути близько неба,
Мов осінь я, що без зливи.
Мені турбот хоч трохи треба,
Старих турбот, де ми щасливі…

* * *

Ти співаєш дуже жваво
Про любов свою і зради,
Мені надто не цікаво
Про колишніх твої знати.
Хочу в тих піснях я бути,
Що я вірний надто часом.
Хай на світі знають люди,
Що тепер ми тільки разом.
В тих піснях всі таємниці
Ти розкажеш всім і всюди.
Бо я є в такому віці,
Що вже приклад може бути.
До пліток я вже байдужий,
Не ховаюсь, як раніше,
Я, мов вітер, що є дужий
І вчинити може гірше.
Ти співаєш дуже жваво
Про любов свою і зради…
– Не сумуй! – прошу ласкаво. —
За для успіху заради.

Сильніші (Україні)

Ти любиш танці,
А я – каву
І сніг, що вранці,
Мов забаву.
Ти любиш простір,
А я – волю,
І теми гострі
В дощ про долю.
Ти хочеш «краще»,
А я – щастя.
Чи бути завше
Разом вдасться?
Ти хочеш тиші,
А я – бою…
Ми є сильніші,
Як я є з тобою.

Дурниці

Вечір дощ здолав в колоссі,
Зорі ждуть на таємниці.
Ти мені не кажеш досі,
Що тобі я – без різниці.
Хоче вечір бути в слові,
Що для рішень – мало часу.
Ми не є такі ласкаві,
Щоб казати все й відразу.
Ти з пісень говориш фрази,
Я зі сміхом вдавсь до чаю.
Здогад був мій не відразу,
Що тебе ось-ось втрачаю.
Вечір дощ здолав в колоссі,
Зорі ждуть на таємниці.
Я збагнуть не можу досі,
Що були то за дурниці?!

Лелеки

Дзвінким ключем летять лелеки,
У них і гідність є, і сила.
Так близько знов ми є до спеки.
Чи всіх образ мені простила?
Полишив дощ за садом тишу.
Мені б її ввібрати в кімнати!
Та гомін твій собі залишу,
Щоб страх собі ним дарувати.
Цей страх мені є справжня користь,
Що ти підеш кудись, без бою,
А я отут, собі натомість,
Влаштую бій з самим собою.
Дзвінким ключем летять лелеки,
У них і гідність є, і сила.
Тебе стерплю ще й після спеки,
Хоч ти й даремно гомоніла…

* * *

Моїх не любиш слів,
Чи голосу, що втомі.
Я теж би не любив…
Та ми давно знайомі!
В нас є багато рис,
Що викличуть питання.
Я радо би змінивсь.
Чи то змінить кохання?
Де б взяти таких крил,
Що всі сховають вади?
В мене нема більш сил
Тебе терпіти й зради!
Не любиш ти дощів,
А я – твій галас в домі.
Де б взяти нам тих днів,
Де ми є незнайомі?

Вікна

Хоче злива прорватись в кімнати
Через скло, де є злості слід.
Я не вмію усе забувати,
Тож мій сум є на цілий світ.
Певен, цілиш ти у вікна навмисно, —
Там не треба багато зусиль.
Я не буду сваритися грізно,
Бо не кажеш мені про свій біль.
Хоче злива прорватись в кімнати,
Я впущу і її, і тебе!
Треба вчитись разом вибачати,
Бо над нами є небо одне.

На межі

Зберу багато жнив,
Як взнаєш таємниці,
Що пилко я хранив,
Немов очей зіниці.
Я не боюсь тих сліз,
Що ти проллєш завзято.
Хвалив я все і скрізь…
Чом нишпориш у свято?
Є в мене море справ,
А помочі – дві крихти,
Як горя я пізнав —
Чом тяжко так прибігти?

С этой книгой читают
Каждая жизнь пропитана цветочным ароматом, запахом чьей-то любви. В каждом стихе есть чья-то жизнь, прожитая или только начинающаяся, каждый стих несет в себе истинную правду обо всем сбывшемся и несбывшемся…
Книга Елены Королевской – замечательный пример настоящего, глубокого патриотизма, не нарочитого, провозглашаемого на митингах и демонстрациях, а подлинного, идущего из глубины души – того, что и называется простыми словами «любовь к своей Родине». Но самое ценное – каждая строчка любого из этих стихотворений учит патриотизму юные души, маленьких граждан великой России, которые еще только постигают науку любви к Родине. В том числе и с помощью пре
Кассовый чек несет в себе информацию статистического свойства, но при этом цифры и буквы на нем упорядочены, что придает ему сходство с поэтическим произведением. Автор дополняет реальный изобразительный ряд асемическими письменами и абстрактными символами. Слова, буквы, цифры и росчерки наслаиваются друг на друга, образуя единую многосмысловую структуру. Автор выступает в роли своего рода «переводчика» с языка экономической конкретики на язык эк
Мне хочется донести до читателя о всех прелестях и красотах среднерусской природы. Ощутите все прелести и красоты весны, лета, осени и зимы. Выберите свою любимую пору года. Выходите на природу, на свежий воздух, идите на рыбалку, на охоту. Вы забудете о всех невзгодах и огорчениях. Вашему задору и здоровью позавидуют многие. Окунитесь в животный и растительный мир нашей чудесной и неповторимой среднерусской природы России. Вы получите задор, бод
Эта книга поможет читателям лучше понимать собак – как свою собственную, так и собак других владельцев, и даже бродячих, наладить с ними отношения и научиться ухаживать за ними. Автор – кандидат биологических наук, специалист по поведению животных и «собачник» с многолетним стажем – даст квалифицированные советы по воспитанию, дрессировке, уходу за собакой, и просто расскажет много интересного об этих замечательных животных. Книга будет интересна
На примере компаний из разных отраслей авторы книги К. М. Кристенсен и М. И. Рейнор показывают, что постоянный прибыльный рост можно обеспечить за счет инновационных «подрывных» проектов и сделать процесс внедрения инноваций вполне предсказуемым. Чтобы достичь успеха при создании нового растущего бизнеса, руководитель должен хорошо овладеть теорией и по мере превращения идеи "подрывного" продукта в бизнес-план, продумывать каждое свое решение и д
Прораб Михеев – не литературная маска, а настоящий вымышленный герой, привечаемый своим живым углублённым народом. «Он хороший и простой». Дальше угадать легко. Нрава весёлого, к самоотречению не склонен, вид имеет не озабоченный. Относительно нравственен, содержа шаткое количество остаточных явлений моральных принципов. Таких людей не бывает, не было, нет, и скоро совсем не будет.Его разум возмущён, но не кипит без особой необходимости. Он хочет
Всё затевалось, как обычное путешествие, но основные инстинкты сделали своё дело. Секс, ложь, преступление, переплелись воедино. Теперь мне предстоит распутать этот порочный клубок и раскрыть тайну.