Виктор Попович - Дзеркало

Дзеркало
Название: Дзеркало
Автор:
Жанр: Саморазвитие / личностный рост
Серии: Нет данных
ISBN: Нет данных
Год: 2019
О чем книга "Дзеркало"

Герой книги досяг всього своєю працею і вірою в себе. Колись в дитинстві батько приніс дзеркало, дивлячись в котре можна було загадувати бажання і вони обовязково здійснювались. Все що потрібно: оцінити діючу ситуацію і безмежно вірити в свої сили..

Бесплатно читать онлайн Дзеркало


1.


Вона лежала на моєму правому плечі й ніжно щось шепотіла. Рука вже починала відмирати без притоку свіжої крові, але від тихого і спокійного звуку в голові, від теплого і ніжного відчуття по тілу, мої очі закривались і я впадав в якісь медитативні відчуття вперемішку з відчуттям болі в руці та бажанням бути героїчно стійким. В мій мозок долітали слова:

– Єдиний… Люблю твої… Сьогодні провели прекрасний… Відпочивай коте.

Але я не відганяв від себе почуття нірвани й впадав в солодкий сон принюхуючись до аромату моєї жінки. Моя жінка! Коли ми вперше зустрілись, я хотів нею володіти й водночас, стати в її житті найдорожчим чоловіком, а може навіть найдорожчою річчю. За роки нашого життя в мене інколи виникала думка, щоб стати якоюсь маленькою статуеткою і разом з нею бути всюди: в кишені пальто, сумочці або просто висіти на її шиї на золотому ланцюжку.

Ми були разом вже понад десять років і за цей час навчились проводити вихідні дні задовольняючи майже будь-які свої потреби. Якщо в році п’ятдесят два тижні, то відповідно і вікендів ми проводимо п’ятдесят два. За десять років п'ятсот двадцять вихідних по два дні в кожному. Як ти думаєш, скільки однакових вихідних днів ми провели, з однаковим наповненням? Безліч!! Ми безліч разів починали вихідні дні з прогулянки по місту, що ледь пробудилось, тепер цю кількість днів збільшуйте втричі – це буде кількість разів коли вихідні ми починали з пристрасного сексу, напевно стільки ж разів ми починали з сонно-лінивого сексу, потім кава, сніданки вдома або в улюблених кафе, малювання, спортзал, дискотеки й просто п’яні тусовки. І лише одне правило – секс вдвох, інші пригоди за бажанням можна самому, можна вдвох, можна з сином або з друзями.

За вікном вже нічого не було видно – це було трохи незвично після зимових днів, коли я втратив зв'язок з реальним часом через світло від снігу. Середина березня видалась теплою і тепер темно коричневий ґрунт навпаки додавав темноти, а світла смужка на горизонті ніяк не могла впоратись з темним волоссям ночі. Я подумав, що ніч вступила в змову із землею і тепер вночі я буду побоюватись не лише чорної води, а і чорної землі.

Вона все ж таки прорвалась до моєї свідомості тихим шепотінням у вухо:

– Зая, в тебе вийшла неймовірна картина, дуже гарна. В тебе талант.

– Угу. Талант точно в мене є, – відповів я. В мене їх сотня цих талантів, я ж майже як Бог. Може взяти участь в програмі про таланти? Яку обрати дисципліну?

– Ну так і є. Чого ти говориш якось не щиро? – при цьому вона розгойдувала своє тіло в різні боки й вже за мить лежала на мені. Її лице, котре з посмішкою розмістилось на її долонях, а долоні на моїх легенях закривали переді мною весь простір. Я бачив лише її очі й удавано надуті губи.

– Ні, я щиро. Мені подобаються мої творчі здібності. Шкода, що я співати не вмію. От тут в мене таланту не має, – і я заспівав пісню про бандуру, котру в дитинстві слухав на пластинці, – а картина мені також подобається. Ти ж знаєш, як я люблю щось створювати. Просто вчора слухав пісню "Без тебе" Вакарчука і відчув реальну заздрість до таких творчих людей. Пишуть вірші, грають музику на вірші, співають; моя душа просто тремтить від тих тембрів. І мої почуття паралельно переживають інші люди, ми разом ніби попадаємо в підсолоджену воду і вибратись звідти не можемо і не хочемо.

Малювати я мріяв вже давно – чомусь здавалось, що це один з найкращих релаксів, саме тому три-чотири години на ногах перед мольбертом пролітали дуже швидко. В студії запах фарби, повсюди готові картини й чернетки, над котрими інколи застиваєш і намагаєшся вгадати думку художника. Там чітко розумієш, що життя наповнене різних фарб. Я експериментував і з життям, і з картинами – міняв пензлики, змішував кольори, прислухався інколи до вчителів, а інколи робив свої мазки.

Цікаво було б ці фарби перенести на полотно, щоб це не була просто мить – художники пишуть епізод, якісь мікросекунди, а може і навіть довгі години життя. А тут ціле, повне життя від яскравих і насичено білих з народження до таких само в старості. Нам життя фарби не жаліє, ллє нам на голову, заливає яскравістю або темнотою, замазує пензликами очі, руки, волосся і губи, одяг і взуття, навіть проривається всередину нас. Через ніс, рот, через шкіру колір розмальовує нас з середини.

Я закриваю очі і якісь розфарбовані цятки кажуть мені про кольори, кличуть до себе як в дитинстві. Відкриваю й інколи потрапляю в сіру реальність. Як же інколи важко в сірих тонах. Колір бетону, бетону неприємного, бетону який здирає шкіру рук і ніг. Ти мчиш життям, навколо світло, навколо кольори, але раптом перед тобою сірість. Ти не можеш обійти чи проскочити повз, ти точно повинен з розгону влетіти в сіру стіну суму, переживань і страждань.

Як в тунелі. Потяг не зупиняй, не вискакуй в паніці через вікно. Просто сядь або ляж, подивись хто поруч, зроби собі чай і навіть не збагнеш коли на швидкості вилетиш у свій звичний барвистий колір життя.


2.

З роздумів мене вирвав мій син Артур, як завжди без попередження влетів в спальню і з розгону приземлився на мою все ще занімілу руку. Я вже звик до того, що коли приходив з роботи чи просто з прогулянки мене зустрічав мій пес і хтось, кому випала черга відчиняти двері. Спершу мене це обурювало, я не міг собі уявити, щоб в дитинстві я не зривався з дивану відчинити двері своїм батькам. Проте зараз дуже важко вигравати в гаджетів, пошукових програм і соціальних мереж лише своїми батьківськими обов’язками – конкуренція і битва за вільний час наших дітей перебуває в такій фазі, коли я радий будь-яким контактам і сам радо йду на них.

– Привіт, Артурчик! Як справи? Чим займався весь день?

– Готувався до школи, – сказав понуро син.

– Ти як кізонька в казочці, яка не їла, не пила, а лиш бігла через місточок і вхопила якийсь там листочок; ви ж з мамою і Дімкою ходили в кінотеатр, а потім з піцою годину сиділи в парку!

– Ну так тату, але це давно було. Я вже десь годину як роблю домашнє завдання;

– Ого-го, цілу годину, – проревів я мов ведмідь і почав підгризати сина за шию. Він відразу зірвався і побіг до себе в кімнату.

Я залишився в ліжку, а мої думки тим часом швидко перекинулись на мене. Пора Вам ближче познайомитись зі мною – це буде автопортрет не пензлем, а пером – уявіть собі, що ми на сайті знайомств, описуємо себе одне одному. А може краще так: ви рекрутер, а я безробітний і я намагаюсь показати всі свої сильні сторони:

Мені 39 років. Це не сильна сторона – це просто факт. Кажуть, що вже досвідчений, кажуть, що вже пройшов кілька штормових загроз і в житті, і в коханні, і навіть в професійному плані. Якщо чесно, це все самозаспокоєння і я з великим задоволенням обміняв би свій досвід на молодість з першими почуттями, з першим вибором, з шаленою самовпевненістю і вірою. Ще не вигадали в житті такої біржі, де можна обміняти досвід на молодість, а було б цікаво поспостерігати на котирування таких товарів. В часи кризи й воєн, всі вкладались би в досвід, а в часи романтизму і розквіту молодість била б всі рекорди по цінності.


С этой книгой читают
Если жизнь стала бесцветной, и тебя не оставляет ощущение бега по замкнутому кругу, то пришла пора встретиться с Той, что ведает. Услышать мудрость леса, вычистить метлой все лишнее, прикоснуться к лунной магии и наконец разрешить себе идти своей тропой или лететь. Все зависит от тебя, и как внимательно ты слушала Ту, что ведает.
Путь к богатству ясен и прям, за тысячелетия немало людей прошли по нему и достигли благополучия. Если не пренебрегать их мудростью и усвоить золотые правила, этим путем может проследовать каждый.В 1926 году владелец картографической компании Джордж Самюэль Клейсон опубликовал удивительную книгу: по форме она представляла собой сборник занимательных «вавилонских» притч, по сути – четкое финансовое руководство, направляющее желающих улучшить свое
Как говорить о любви и справляться с горем? Как не запутаться в родителях и перестать быть одиноким? Как понять себя и полюбить этот странный, несовершенный мир? Порой ответы на жизненно важные вопросы можно отыскать в самых неожиданных местах. Например… в классической литературе!Подкаст «Базаров порезал палец» появился в 2021 году и очень быстро оказался на первом месте в списке лучших подкастов согласно редакции Apple Podcasts. Его ведущие – до
Цифровая эпоха каждый день ставит перед нами преграды – отвлекающие факторы, которые мешают сосредоточиваться, сохранять концентрацию, оставаться внимательными. Окруженные со всех сторон экранами и технологиями, мы мечтаем сбежать от них, уйти в уединение подобно средневековым монахам. Однако монахам осознанность и сосредоточенность тоже давались нелегко. Известная исследовательница, эксперт с мировым именем Джейми Крейнер предлагает читателю пог
Задолго до того, как началась история Америки Сингер, другая девушка пришла во дворец, чтобы принять участие в борьбе за руку другого принца… Это рассказ об Отборе с точки зрения королевы Эмберли, матери принца Максона, рассказ о том, как познакомились родители Максона и как обыкновенная девушка стала всеми любимой королевой.Пока Америка решает, кого она в действительности любит – принца Максона или Аспена, ее подруга Марли точно знает, кому отда
Его имя Эшлер. Он – Талтос, один из немногих, кто уцелел после великой катастрофы. Вот уже много столетий он бродит по свету в надежде встретить своих соплеменников и возродить древний народ, вождем которого когда-то был. Встреча с Роуан и Моной – двумя могущественными ведьмами из семейства Мэйфейр – заставляет его воскресить в памяти полную трагедий и тайн историю Талтосов и наконец-то поведать ее тем, чья судьба тесно связана с этой историей.Ро
Лана – обычная среднестатистическая женщина бальзаковского возраста, с кучей проблем и мужем, который уже давно перестал видеть в ней женщину. А ей так хочется счастья, детей и страстных отношений.Решив забыться и немного расслабиться, она идёт к подруге на предсвадебный девичник… Одна ночь, которая может изменить все, если конечно Лана не струсит и не спрячется в свою раковину.
Книга о дружбе трех главных героев Наташи, Лены и Антона, зародившейся ещё в детстве. О их неимоверных приключениях в мистическом, сказочном мире трех сестер: одна из которых Ягуния – настоящая Баба-Яга, вторая Ягария – злая ведьма, а третья Якатия покровительница белой магии. О нежной любви между Наташей и Антоном.Также в книге присутствует много сказочных и мистических персонажей, начиная от гномов и лешиев, заканчивая вампирами и оборотнями.