Віолета Лосєва - Економка. Переклад українською – Ольга Блик

Економка. Переклад українською – Ольга Блик
Название: Економка. Переклад українською – Ольга Блик
Автор:
Жанр: Современная русская литература
Серии: Нет данных
ISBN: Нет данных
Год: Не установлен
О чем книга "Економка. Переклад українською – Ольга Блик"

Перший переклад українською мовою здійснив ВасильДронь. Дякую тобі, мій перекладачу, за підтримку, занатхнення і за те, що ти взявся за справу, якою ніколи не займався, і зрозумів навіть те, що було між рядків.Остаточний переклад здійснила Ольга Блик. Спасибі тобі, моя дівчинка, за професіоналізм, небайдужість, скрупульозність і любов до української мови.

Бесплатно читать онлайн Економка. Переклад українською – Ольга Блик


Переводчик Ольга Блик


© Віолета Лосєва, 2018

© Ольга Блик, перевод, 2018


ISBN 978-5-4493-9619-8

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero

Замість передмови

«Економка» («Домроботница») – це повість зі збірника «Мене звати Жаклін. Розповіді з минулого та інші малюнки печальних дам».

Перший переклад українською мовою здійснив Василь Дронь.

Дякую тобі, мій перекладачу, за підтримку, за натхнення і за те, що ти взявся за справу, якою ніколи не займався, і зрозумів навіть те, що було між рядків.

Остаточний переклад здійснила Ольга Блик.

Спасибі тобі, моя дівчинка, за професіоналізм, небайдужість, скрупульозність і любов до української мови.

…За давніх часів, коли копірайтинг ще не звався копірайтінгом, (а про франчайзинг, мерчендайзинг, стрімінг та коучінг взагалі ніхто не чув), я писала просто оповідання та статті.

Зараз схотілося якось елегантно «підрихтувати» їх, прикрасити, зробити більш співзвучними сьогоднішньому дню.

Але… Я ж себе знаю (сподіваюся, що знаю)…

Варто тільки почати, і каменя на камені не залишиться від цих оповідок, які чомусь і для чогось були написані більше десяти років тому…

До того ж немає нічого більш безглуздого, ніж спроба вмістити старі слова у нові форми і навпаки… Все одно що змінювати дату на етикетці…

Це продукти і послуги можна кілька разів перепакувати, а есе і новели – на жаль, ні…

Крім того, мені просто шкода їх… Нехай живуть! Не факт, що з корективами вийде краще…

Це зараз я веду себе більш розважливо, а пишу – легковажно…

Тоді все було навпаки…

Тому…

Нехай в минулому все залишається як є. Його все одно не змінити.

Отже…

ЕКОНОМКА


І

– Елечко, посидь зі мною.

Тамара просить так благально, що я погоджуюсь залишити прибирання і, знявши гумові рукавички, сідаю на краєчок крісла. Вона сидить на веранді, що засипана жовтим кленовим листям, і дивиться вдалину. Коли осінь тільки почалася, я намагалася змітати опале листя, але Семен Михайлович вирішив, що це непотрібно – вони так чудово виглядають на землі??? На веранді і нікому не заважають. І зараз наш будинок та двір просто потопає в листі. Звичайно, коли підуть дощі, їх доведеться прибрати, але, поки що, я милуюся разом з усіма – ми живемо, немов в казці.

Тамара прямо проситься на полотно художника: витягнувши ноги в світло-рожевих штанях, злегка похитуючись у плетеному кріслі, вона курить довгу сигарету, а на обличчі її відображено всі муки світу.

– Як я втомилася від усього цього, – вона киває в бік будинку, – іноді мені хочеться зібрати речі і зникнути кудись, де мене ніхто не знайде.

У мене на язик так і проситься «А що тобі заважає?», але, звичайно, я мовчу. Я розумію, що у багатих теж бувають чорні дні, але не думаю, що грати переді мною мученицю – це доречно.

Можливо, моя думка хибна. Я точно знаю, що живеться їй несолодко, хоча дев'ятсот дев'яносто дев'ять жінок з тисячі, напевно, тільки мріють про таке життя.

– Елечко, скажи, у чому ти знаходиш розраду, коли тобі зовсім погано?

Я не можу сказати, що у мене зовсім немає схильності до самокопання, але Тамарині питання мене просто дратують. Я її не люблю. А відповідати щось потрібно. До того ж, потрібно відповідати так, щоб їй сподобалося. І боронь боже почати суперечку!

Я не люблю її за те, що вона красива і багата. Не люблю, тому що вона може вважати мене прислугою. З іншого боку, якщо приходять гості, і хтось намагається звернути на мене увагу, Тамара називає мене «дівчиною, яка допомагає по господарству». За три тижні роботи тут вона мене жодного разу не образила, жодного разу не зробила зауваження (хоч, звичайно, було за що – я ж не професійна домробітниця, тобто економка).

Спочатку вона мене просто не помічала. А останнім часом у неї стало з'являтися бажання поговорити зі мною відверто, поговорити на особисті теми. Я і сама люблю заглиблюватися в жіночі проблеми, але у випадку з Тамарою я весь час відчуваю її бажання почути від мене слова захоплення або побачити мою заздрість. Напевно, якби я сказала «ох, якби ж мені так», вона почувалася б щасливою. Думаю, що розумію я її теж дуже добре, хоча бажання якось зачепитися в цьому житті у нас з нею закінчилося по-різному. У неї – вдалим заміжжям (правда, її багатому чоловіку, а моєму роботодавцю, скоро виповниться п'ятдесят років). У мене – роботою економкою в їх величезному будинку. Але, в чомусь, ми, напевно, схожі, і вона могла би бути моєю подругою, якби не була тут господинею.

На мою думку, її бажання поговорити зі мною про життя зраджує в ній відсутність справжнього аристократизму – англійський лорд ніколи не став би обговорювати з прислугою своє сімейне життя.

– У тебе буває такий стан, коли тобі зовсім нічого не хочеться? – запитує Тамара.

– Буває, – відповідаю я, розуміючи, що вона не чекає на моє співчуття. Їй хочеться послухати про те, як погано мені, щоб на моєму тлі відчути себе королевою, яка втомилася від вечірок та шанувальників. Якби я була хитрішою, наші стосунки могли б бути теплими. Але, я просто фізично не можу терпіти, коли мене жаліють, тому відповідаю коротко:

– Буває, але рідко.

Насправді це буває досить часто. Та я не хочу робити їй приємно. Тамара зітхає.

– Хочеш соку? – Вона робить ще одну спробу «подружитися».

– Ні, дякую, – відповідаю я і чую, як в кімнаті дзвонить телефон.

Я відповім, – Тамара ліниво встає і, похитуючи стегнами, заходить до будинку. Роль мучениці на сьогодні закінчилася. Я підхоплюю склянку та попільничку і продовжую прибирання.


…Знаходитися в їхній спальні мені якось ніяково, хоч я і маю на це повне право – заходити туди, природно, в денний час. Чомусь мені здається, що це спальня двох людей, які не люблять одне одного. Мені заважає величезне дзеркало навпроти ліжка, розташоване таким чином, що як не повернись, ти все одно побачиш себе. Не думаю, що Семенові Михайловичу в п'ятдесят років так вже хочеться побачити свій далеко вже не юний животик поруч з ідеальними формами Тамари. Напевно, це було її бажання – зробити зі звичайної спальні залу для презентацій. Але я, звичайно, можу помилятися.

Я витираю пил з комода і складаю до шафи випрасувану білизну. Покривало неохайно кинуте на ліжко і мені доводиться його поправити, а заодно і побачити розкішну піжаму, недбало засунуту під подушку. Я не знаю, що робити з цією піжамою – покласти в шафу, скласти на стілець, залишити під подушкою чи кинути в брудну білизну. Попервах я, мабуть, ставила надто багато питань з приводу того, що можна, і що не можна, і, тому, після того, як Семен Михайлович сказав мені «Роби, як вважаєш за потрібне», я приймаю рішення сама. Нехай лежить там, де лежала.

На туалетному столику тисяча флакончиків. Половину назв я навіть не знаю. Мені дуже подобаються Тамарині парфуми – єдине, який змушує мене іноді побути біля неї довше. Я бачу кілька флаконів біля дзеркала і, треба визнати, борюся з бажанням побризкатися парфумами. Але стримуюся. Думаю, що ніхто не помітив би відсутності кількох крапель парфумів, а навіть, якби помітив, вони б навряд чи стали піднімати шум через це, але за три тижні роботи тут, я вже сформулювала для себе декілька принципів, один з яких – не проявляти цікавість і не користуватися чимось без дозволу.


С этой книгой читают
В книгу вошли четыре сказки – «Про бедного Иванушку», «Про непутевую бабу», «Про Семена Ложкаря» и «Сказочка про непослушных детей». Книга содержит нецензурную брань.
Собрание сочинений рядового писателя включает в себя рассказы и повести, написанные на протяжении нескольких лет. В своих рассказах писатель описывает жизненные ситуации, которые мы не замечаем, а если видим, то проходим мимо. Его герои отчасти списаны с его жизни. Жизнь страшно интересная, именно страшная иногда, но интересная.
В один миг её жизнь резко изменилась. В одно мгновение она потеряла всех, кого любила. Остались лишь жалкие воспоминания, каждый раз задевающие израненную душу. И каждый раз вспоминая, в голове проносились одни и те же слова: «Пламя, ты забрало из моей жизни всё, что я любила. Безжалостно оставило одну в угоду себе и этому миру. Почему я до сих пор хожу по этой прогнившей земле? Почему я до сих пор дышу этим отравленным воздухом? Скажи, почему я
Выпускник военного училища Роман Погодин прибывает для прохождения службы в Среднюю Азию. Оказавшись в непривычном для него регионе, он сталкивается с особенностями условий жизни военных городков Туркмении и обычаями местных жителей.В перестроечные для Советского союза годы, в последствии, ставшими для него роковыми, главный герой попадает в различные сложные и необычные ситуации, из которых ему приходится выпутываться, используя смекалку и приоб
Это труд, посвященный вопросам сознательной деятельности человека и возможности существования границ самопознания. Другими выдающимися работами Штайнера являются «Календарь Души», «Космология, религия и философия», «Как достигнуть познаний высших миров», «Ступени высшего познания» и «Мой жизненный путь». Рудольф Штайнер – основоположник антропософии, исследующей происхождение духовного мира.
Аманда считает, что люди слишком много бояться, в особенности попросить о помощи, и это парализует их жизнь, не дает им сдвинуться с мертвой точки.В книге «Хватит ныть. Начни просить» Палмер анализирует эти барьеры, страх попросить и быть отвергнутым, как в своей жизни, так и в жизни ее окружения и обнаруживает эмоциональные, философские и практические аспекты искусства просить. Ведь это настоящее искусство – попросить так, чтобы быть услышанным.
Истории из жизни, с которыми многие сталкивались. Может, это вовсе о вас или о вашем родственнике? Кто-то такими историями гордится, а кто-то их стыдится, все зависит от того, на какой вы стороне.
Доброго вам времени суток, дорогой читатель. Зовут меня Бураков Сергей, на интернет просторах (БуракоF). На данный момент в моей копилке более тысячи рассказов, с которыми я вас обязательно познакомлю. Мои рассказы затрагивают практически все жанры которые существуют. Здесь вам и мистика, и фантастика. Приключения, путешествия во времени и в параллельные миры. Рассказы о любви и ненависти. О добре и зле. Каждый из вас обязательно найдет свой расс