Галина Володимирівна Карпінчук, Сергій Анастасійович Гальченко - Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861

Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861
Название: Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861
Авторы:
Жанры: Зарубежная классика | Биографии и мемуары
Серия: Бібліотека української літератури
ISBN: Нет данных
Год: 2020
Другие книги серии "Бібліотека української літератури"
О чем книга "Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861"

Другий том епістолярію містить 300 листів Тараса Шевченка та до нього за 1857–1861 роки: від перших послань, написаних і отриманих після звільнення, до останніх, які надійшли на адресу поета по його смерті. Листи дають змогу зрозуміти непростий шлях Шевченкового повернення до творчого життя, розкривають широту вподобань і зацікавлень митця. В епістолярії цих років поет виповідає надію оселитися на рідній землі, розмірковує про особисте життя. Примітні фактографічною наповненістю листи Тараса Шевченка і його кореспондентів зворушують глибиною й безпосередністю самовираження. Це правдивий епістолярний портрет письменника і художника, що є безцінним документом доби.

Бесплатно читать онлайн Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861


© С. А. Гальченко, Г. В. Карпінчук, упорядкування, 2020

© М. Х. Коцюбинська, передмова, 2020

© В. С. Бородін, В. П. Мовчанюк, М. М. Павлюк, Т. М. Різниченко, В. Л. Смілянська, Н. П. Чамата, В. Є. Шубравський, коментарі, 2020

© Т. О. Калюжна, художнє оформлення, 2020

© Видавництво «Фоліо», марка серії, 2019

* * *

Листи Т. Г. Шевченка і до нього (1857–1861 рр.)

1857

208. Я. Г. Кухаренка до Т. Г. Шевченка

7 серпня 1857. Катеринодар

В последних числах іюня я їздив в Одес, взяв із інституту другу дочку і приїхали вдвох додому в кінці іюля. Тут застали твоє письмо з віршами. Прочитав я його в простих очках (бо без очок я нічого тепер не читаю), переписав їх своєю рукою, щоб без опинки читати було можна. Пошлю, як ти здоров кажеш, старому Щепі, да думаю послати до Могили (Метлинского) і до Костомарова. Сей чоловічина недавно одозвався до мене своїм письмом по одному ділу, та й я з того тепер знаю, що наш знакомий добрий Ніколай Іванович Галка – Костомаров проживає в г[ороді] Саратові.

В Одес я їхав морем. В Одесі і Вознесенську добрим южноруснакам, з которими річ доходила, я розказував, де ти тепер, мій друже, обрітаєш, і показував твоє поличьє (я його обробив в Одесі, звичайно, як слід). Та й люблять же тебе на Україні, брате!.. – Один по прізвищу Козачинский, воєнний офіцер, аж із самої Умані. На «Записки южноруські» я послав гроші в Пітер.

Визволяйсь, друже, та приїзди на нашу Козацьку Україну, я тепер не маю нікуда далеко їхати і буду дома: або в городі, або в хуторі (50 верст од города). Якщо будеш їхати трактом Ростовським, то шлях якраз поуз хутір мій, і дзвоники чуть в хату, і поштарів – як гукають, то заїдь в хутір, може, мене там нагибаєш, а якщо ні, не буду в хуторі, то скажи, щоб подали на віз тобі чарку горілки та глек молока, випий і запий, та й поїжджай до мене в город.

Не кидайся діла, сіреч, не оставляй писати, бач сам здоров: погасило кляте лихо огнище твого талану, але добрий вітерок повіяв, позносив золу, найшов іскорку, – ще не погасла, – та й почав роздувати огонь, отже і гляди, як покотить пожаром. Поплюй в кілочки та строй кобзу сміло і далі грай, як грав єси.

Моя стара і діти всі кланяються тобі низенько. Будь здоров та щасливіший, нехай тобі Бог помагає на все добре, а я, поки жив, тебе поважающий і покорний на услуги

Яков Кухаренко.


7 августа

1857 года,

Єкатеринодар.

В «Ченцеві» було написано, видно, хватаючись:
В червоних штанях оксамитних
Матнею улицю мете,
Іде козак. Ой літа, літа,
Що ви творите? На тоте ж
Старий ударив в закаблуки,
Аж встала курява. Отак,
Та ще й приспівує козак
«По дорозі рак» і проч.

Не добравши сенцю в підчеркнутих стихах, я в своїй пере[писі] замінив ті п’ять стихів так:

Іде козак старий, його веде
Товариство під руки,
За ним музика грає.
Старий не втерпів, в закаблуки
Привдарив, ще й співає:
«По дорозі рак» и пр.

Якщо, може, в тебе воно не так, то увідом.

209. Т. Г. Шевченка до Бр. Залеського

10 серпня 1857. Астрахань

Пишу тебе менее нежели мало, но пишу из Астрахани, на пути в Петербург, и, следовательно, это миниатюрное письмо родит в твоем благородном сердце огромную, роскошную библиотеку. В один день с твоим письмом от 30 мая получил я и официальное известие о моей свободе. Добрый Ираклий дал мне от себя пропуск прямо в Петербург, минуя Уральск и Оренбург, а следовательно, и 1000 верст лишнего и дорогого пути. Сердечно ему благодарен за эту экономию денег и времени, теперь для меня так драгоценного. 15 августа понесет меня пароход из Астрахани до Нижнего Новгорода, а оттуда дилижанс в Москву, а из Москвы паровоз в Петербург. Весело, друже мой единый, невыразимо весело, когда наши волшебные воздушные замки начинают быть осязательными. Я спешу теперь в Петербург для того единственно, чтобы поцаловать руки моей святой заступницы графини Настасии Ивановны Толстой. Послал ли ты ей моего «Киргизенка»? Или, лучше сказать, получил ли ты сам его и его родных братьев – «Счастливого рыбака» и «Смышленого продавца»? В последнем своем письме ты мне ничего не пишешь о моих посылках. Получил ли ты их? Если получил, то распорядись ими, как находишь лучше, и напиши мне в Петербург по адресу, тебе известному. Я так же, как и ты, вполне и совершенно верую, что мы с тобою увидимся, но когда и где, не знаю, во всяком случае не в киргизской степи. До свидания, мой друже единый, не забывай своего искреннего друга и теперь свободного художника

Т. Шевченка.


Целую твою святую мать, отца и все близкое твоему сердцу.


Астрахань,

10 августа 1857.

210. Т. Г. Шевченка до М. М. Лазаревського

10–14 серпня 1857. Астрахань

Мій єдиний друже! Я свободен, я уже в Астрахані, і завтра, 15 августа, як Бог поможе, на пароходе «Меркурий» поплыву за 5 карбованців на палубі в Нижній Новгород. Раньше 15 сентября я не доплыву до Нижнього, і раньше 1 октября я не поцілую тебе, друже мій єдиний. Господи милосердий, скороти путь и время для нашого свидания с тобою.

21 июля получено официальное известие о моїй свободі, на другий день я просив Ираклия Александровича дать мені пропуск через Астрахань в Петербург, але він одказав мені. 23 июля написав я і послав через Астрахань письмо графу Толстому. Писав я йому, что я поїду через Оренбург.

1 августа прийшла почта і привезла мені разрешение їхать, куда я хочу. 2 августа я вирвався з своєї тюрми, а 5 августа гуляв уже по славному городу Астрахані. 14 августа пишу тобі оце письмо невеличке, а завтра, дасть Бог, попливу вверх по матушке по Волге аж до Нижнього. До свидания, мій друже єдиний. Цілую Семена, Федора і всіх, і вся. А як побачиш Марковича, то поскуби його за ухо, – за те, що я не дождався його письма в Новопетровському укрепленії.

До свидания ще раз, мій єдиний друже, не забувай твого щирого

Т. Шевченка.


14 августа,

Астрахань.

211. Т. Г. Шевченка до Я. Г. Кухаренка

13–15 серпня 1857. Астрахань

Батьку отамане кошовий і друже мій єдиний!

Я свободен, я уже в Астрахані, вчора бачився з тим Єленєвим, на ім’я которого просив я тебе переслать мені письмо о «Москалевій криниці». Письма твого нема, і я тепер не знаю, що й думать. Бо вона вже давно тобі послана, ще 5 іюня. Може, тебе дома нема абощо? Думав я, їдучи в столицю, завернуть до вас на Січ, поціловать тебе, твою стару і твоїх діточок. Але не так воно робиться, як нам хочеться. Мені велено одправиться прямо в столицю. Лихий їх знає, для чого. І я тепер із Астрахані попростую на пароході аж до Нижнього Новгорода, а там через Москву в столицю. Але чи швидко я туда прибуду, святий знає. Я в Москві побачуся з старим Щепкіним (якщо він жив), і дуже добре зробив би ти, друже мій єдиний, якби через його хоч одну стрічечку [прислав?], напиши тілько, чи жив ти, чи здоров і чи получив мою «Москалеву криницю»? Мене вона турбує. А в столицю до мене пиши отак:


С этой книгой читают
У виданні листи Тараса Шевченка і його адресатів уперше зведено у хронологічному порядку в цілісний корпус. У листах розгорнуто низку цікавих епізодів із життя митця і його оточення, зафіксовано промовисті побутові та настроєві подробиці тощо. Перед читачем епістолярію постають живі постаті тих, кого поет любив і перед ким міг відкритися, Шевченко виповідає найсокровенніші переживання, ділиться задумами та мріями. Перша книга містить 207 листів Т
Сборник знакомит читателей с творчеством американского поэта Эдвина Арлингтона Робинсона. Переводы были выполнены для творческого вечера «Клуба поэтического перевода» (структурного подразделения ГОНЭФ «Языковая среда»), прошедшего 21 декабря 2014 года в секторе иностранной литературы МУК ЦБС г. Рыбинска БИЦ «Радуга».«Клуб поэтического перевода» был создан в 2012 году по инициативе заведующей сектора иностранной литературы БИЦ «Радуга» Алевтины Ан
Сонеты Уильяма Шекспира (1564–1616) неоднократно переводились на русский язык – в том числе и весь их корпус, традиционно насчитывающий 154 стихотворения. Тем не менее, во многом они остаются (и навсегда останутся) открытыми для новых прочтений. В очередном полном русскоязычном своде сонетов «британского барда» он предстает человеком мятущимся, полным страстей и желаний, искренне любящим и ироничным, одинаково беспощадным к себе и миру.
В этом сборнике собраны рассказы, написанные Фицджеральдом во время работы над романом «Ночь нежна» и представляющие собой реалистичный и занимательный портрет молодежи 1910-х годов, а в качестве основы для их сюжетов автор использовал события своей молодости.Бэзил Дьюк Ли (в чьем образе можно узнать подростка-Фицджеральда) – юноша, полный энергии и надежд, мечтающий поступить в Йельский университет, стать богатым и знаменитым.Джозефина Перри (ее
Напыщенный литературный авторитет, напрочь лишенный и совести, и чувства меры; его измученная и гордая жена, которой он приносит одно горе; влюбленный в нее юноша, угодивший в эпицентр бесконечной и безысходной семейной катастрофы. Треугольник – самая устойчивая конструкция и самая опасная. Любовь, ревность, манипуляции, чувство долга, пороки и упрямое, хотя и тщетное стремление к добродетели – таковы игры зверей во власти судьбы. Пострадают все,
«В Питере жить…» – это вам не в Москве, о которой нам рассказали в книге-бестселлере «Москва: место встречи». Что и говорить – другая ментальность, петербургский текст. Евгений Водолазкин, Андрей Аствацатуров, Борис Гребенщиков, Елизавета Боярская, Андрей Битов, Михаил Пиотровский, Елена Колина, Михаил Шемякин, Татьяна Москвина, Валерий Попов, «митёк» Виктор Тихомиров, Александр Городницкий и многие другие «знаковые лица» города на Неве – о питер
Один из самых выдающихся английских интеллектуалов написал книгу об одном из важнейших интеллектуальных движений современности. Питер Уотсон впервые собрал воедино труды самых разных одаренных людей, которые радостно приняли атеизм, провозглашенную смерть Бога, и начали искать другие пути жизни, открыли или прославили иные подходы к смыслу нашего существования.Многие мрачные пророки XX века выразили ужас картины холодного и незащищенного мира, в
Этот текст – сокращенная версия книги «Пять правил выдающейся эффективности: Как достигать главных целей без перегрузок и выгорания». Только самое главное: идеи, техники, ключевые цитаты.
Этот текст – сокращенная версия книги «Почему не все любят ходить на работу. Правда о вовлеченности сотрудников». Только самое главное: идеи, техники, ключевые цитаты.