Емма Андієвська - Шухлядні краєвиди

Шухлядні краєвиди
Название: Шухлядні краєвиди
Автор:
Жанры: Учебная литература | Стихи и поэзия | Современная зарубежная литература
Серии: Нет данных
ISBN: Нет данных
Год: Не установлен
О чем книга "Шухлядні краєвиди"

«Шухлядні краєвиди» Емми Андієвської – найновіша збірка, в якій у традиційному для свого ідіостилю жанрі сонету авторка репрезентує свої рефлексії. Світову славу письменниці принесли прозові твори «Герострати», «Роман про людське призначення», «Подорож», «Джалапіта», «Тигри», «Казка про яян», поетичні збірки «Народження ідола», «Наука про землю», «Вілли над морем», «Міражі», «Міста – валети», «Шухлядні краєвиди» та ін. Емма Андієвська – українська письменниця та художниця, яка працює у стилі сюрреалізму та герметизму. На бажання авторки у книзі збережено особливості авторської мови відповідно до норм українського правопису 1929-1933 рр. та «Правописного словника» Гр. Голоскевича, а також особливості авторської пунктуації.

Бесплатно читать онлайн Шухлядні краєвиди


Сонети

Могутнє – духа – пророста – зерно

Із циклу «Відозви»

Обрушуються – й обрис інший – барви.
Ротата – дійсність – вівців – до обори.
Незнані – риси – проступають – в збірнім,
Готуючися – до звитяг – і збурень.
Й найпроминальніше – могоричі.
Із неба – душі – розтина – смичок.
Гадючники – в свідомості – й очу.
Красуню – смерть – за кіски – парубчак.
Й де щойно – зазімки,[1] – буя – весна,
Пунктииром – й геть – левині – брами сну.
І те, що – в оберемки – легковажно,
Гуляє – неподолане – без віжок. —
Бо й там, де – ані – нив, ані – стерні,
Могутнє – духа – пророста – зерно.

Бо – кожний – поле бою – і наварх[2]

Не в той бік – погляд, і на айсберґ – лиска.
Й сполучна – ланка узвичаєнь – луска. —
Ляска – батіг. – Запобігають – ласки.
Ще світ – молюск, заки – колос – Родоський.
Відтинки – тлуму, що – сади – й колюччя.
Та – намір, – й лячне – миттю – на нелячне.
Не встиг і – пальця, – й дійсність – вся – на клоччя.
І лише – ріг, який – хортів – десь – кличе.
Рівнина, що – й на гори, – до останку.
Та – більш, ніж – всесвіт, – вахлярем – з-під тиньку
Найневимовніше, – вже – й око – мружить,
Щоб – не чекав – ніхто – на роздоріжжі,
Коли – на нього – з нетрів – хижий – звір. —
Бо – кожний – поле бою – і наварх.

Й знов – дух – на барикади – і траву

Із циклу «Відозви»

Навккілля – кольорова – желятина
Півдотиків, півшерехів, півтонів.
Могутні хвилі: павзи – і хитання —
На півдорозі – у несусвітенне,
Деперепони – сталому, – чаклун,
Що, – присмоктки – невтільного – й зі скла
Й на жужелицю, щоб – циклон
Заговорив – тією мовою, що – й клен,
І, стиснувши – загубник[3] – акваланга,
За рибкою – у доозонний – лінкос,[4]
Заки – буття – ковтне всесвітня – мульча,[5]
З заглибини – височуючи – мовчки —
Все, що – енерґію – подальших існувань,
Й, ще – в сповиточку, – паростки – нові. —
Й знов дух – на барикади – і траву! —

Та вже – вороний – і вершник – із краплини – вирина

Із циклу «Відозви»

Дошки – рожеві – від звуковідтворень, —
Від – прощавань, від’їздів – і повернень. —
Як – густо – крила, де – птахи – у вирій
Крізь смужку – спогадів, що – ледь – від вару.[6]
Час – нескінченностей. – І час – обмежень.
Межу – рухому – галактичні – мажі.
Хоч – голі – й босі, – щит, – єдиний, – мужність,
Куляста блискавка, що – сили – множить.
На кожнім – кроці – вири – й роздоріжжя, —
Шлях – до – щораз – стрімкіших – перероджень. —
і Бациля духа – напрям – і собори —
Повз вовкулаків – всіх віків – й забарвлень,
Де – каліч – волю. – Та вже – вороний
І вершник – із краплини – вирина.

Щоб – мисочку – й для часу косарів

Із циклу «Ненормовані відтинки»

Нa брамі дійсности – стовп – біоробот:
Цим – лусту – хліба, тим, які – маршрути,
Весілля – верх і низ – ефемериди. —
Кожний – собі, – мірою – змоги, – раду,
Заки усіх – небес – двигтюща – лійка,
Хоч навкруги – ще – регіт, охи, – зойки. —
Тлін – у руці – колоду карт – й махлює. —
Хлопчина – до колонки – чортопхайку.[7]
На площах – гучномовці – й велелюдно.
Та – течії – хто – в світло, – непідвладні.
Маля – на коника – при мамі – вйока.
Вирує, згортуючись, – гомін-накип. —
Й на розі – варить – бабця – риж-сирець,[8]
Щоб – мисочку – й для Часу Косарів.

Ледь – мінідощик

Із циклу «Відозви»

Ледь – мінідощик, – й зацвіли – мімози —
На втіху – і статечним, і замурзам.
Дійсности – вузол – пробує – й омизник.[9]
Природа – ширше – зір, серця – і м’язи.
Пошкандибало – неутульне – вбік —
Під – мильні – бульбашки, які – байбак.
Очищень – лазні – знов – цілу – добу:
Той – випростався, інший – у клубок.
Й крізь – омахи – в ущільнення – рябе, —
Русалки – і в калюжах – арибал.[10]
З-під – плівок – й пелюшок – назовні – оклик —
Доріжку, до якої – ще – не звикли:
Ще – палить – ноги – світлом – в світло – йти,
І поруч – доґи, що їм – ґном: «Ату!» —
Та дух – єдиний – воля – і мета.

Вуста – до вуст, – дух – крізь буття – іде

Артерію, – пів неба, – затискач.[11]
Пом'якшав – слід, що – атмосферний – корч.
Лон долоні – ніжно – громіздке. —
Й все більші – ноги – й пальці – сонця кущ.
Й де під ребро – ножа – засалабонив[12]
Навкіллю – вир, – сліпучішають – бані,
Що – просто – з ґрунту – повівом – в обійми —
Найневимовнішому, яке – буйність —
На цуценя, що – хвостиком – меляє[13]
Від чого – світу озія – маліє.
І дійсність – знову – нескінченний ранок,
Який – нові усесвіти – із ринви. —
Аж – голову – на лікоть, – снів вапняк —
Бар’єри, – нездоланні, – розіпхнув —
Й, не кліпнувши, суцільним – оком – вдих:
Пусти до вуст, – дух – крізь буття – іде.

Де – вічність – з проминальним – у триктрак

Із циклу «Відозви»

Поснули – пильнувальники – циклопи,
Й назовні – те, яке – в труні – у склепі.
Й потвора – м’ясорубка – всмак – чалапа,
Й за нею – почет – з гідр, клоак, поліпів.
Та – із мачини – й інший – полігон.
І дійсности – міняється – нога.
Ґонґ, і ковток – прозріння – й на бігу, —
І яблуневий сад – із вух – й легень. —
На перетрус – буття – ідіофони.
Й знов – вагонетки – з трупами коханих.
Попід – навіяним – хребти – й первинне —
Під тягарем – процесів – виживання.
Та – намір – й найстабільніший – конструкт,
Де – вічність – з проминальним – у триктрак.[14]

Світ – з додатками – в Cилур[15]

Нащадка – пильно – ненька – і татусь.
Попід ногами – жовті зябра – Стікс.
Ледь – на мікрон, і – прірвою – «не так!» —
Всі з’яви – з невимовного – ниток.
З тунелів сну – і піші, і – комонні.
Заки й вони – на цяточки – туману.
Перед – непізнавальним – з крихт – й імунне.
Й не блиснуло, а вже – глобальні – зміни.
Поверх – притоптаної – типчини[16]
Пливуть – лиш – наречені – у човнах. —
У фіялкове – переходить – сіре,
На – тлі я кого – залишки – косарок. —
Без пензлів – й рук – нових буттів – маляр —
Вхистився – світ з додатками – в силур. —

І про зміни

Із циклу «Відозви»

Летовище. Вправляється – літун:
Фіксацій – цятку – в невагомий – стан.
На крилах – річка, де – мигтять – плоти,
Балькон з тітусею, брезентний – тент.
Поодаль – віник – місто – підміта,
Щоб – кожний – кусник – буханця – й мету. —
На розі – репетує – газетяр:
Щез – хмаросяг, а небом – ліфт – й ліфтер,
Якого – в пік – години – гомініди,
Що – крізь – усі – нашарування – й надми.
В нові подоби, – їм – нема – вже – ліку, —
Витягується – світ, – тремтить, – галака. —
Й – за голову, аж тіпа – очману:
Як – впоратися – з тим, чого – нема? —

Й увесь світ – серце, що – з очей – мости

Із циклу «Відозви»

Єдиний – дух – і стрижні, і міцели.[17]
Весь обрій – спух, – кряж: стегна – й парасолі.
Лакрицею – пів неба – позвисало,
Готуючи – перехідну – посілість,
Де – людству – новий вимір – альбатрос. —
Й біжить – факір, на голові – матрац,
Бо – кожному – щемить – й місяцетрус,
І конче – буфер, щоб – до норми – стрес. —
Відвіяв – час – і рідних, і матусю,
Й доводиться – самому – те, що – тисне. —
Женуть – із прірв – потвор – маховики. —
Та – і граніт – колоссям – пророста. —

С этой книгой читают
«Роман про людське призначення» Емми Андієвської – твір із фантастичним сюжетом, у якому порушено ряд актуальних тем, зокрема, сенс людського життя, проблема еміграції, радянська імперська неволя України тощо***. У 1984 році авторка одержала за цей роман літературну премію Фундації Тетяни та Омеляна Антоновичів. Світову славу письменниці принесли прозові твори «Герострати», «Роман про людське призначення», «Подорож», «Джалапіта», «Тигри», «Казка
«Герострати» Емми Андієвської – філософський роман, в якому читач зустріне чимало рефлексій про Бога, людину та світ***. В основі назви твору – історія про мешканця Ефесу Герострата, який спалив храм Артеміди у рідному місті, аби прославитися. Авторка викриває «геростратизм» як вічну жагу людини до здобуття слави будь-яким способом. Світову славу письменниці принесли прозові твори «Герострати», «Роман про людське призначення», «Подорож», «Джалапі
«Роман про добру людину» Емми Андієвської – це філософсько-психологічний твір, дія якого відбувається в українському таборі для переміщених осіб в Міттенвальді***. Лейтмотивом твору є прославлення добра, яке є основою існування світу. Світову славу письменниці принесли прозові твори «Герострати», «Роман про людське призначення», «Подорож», «Джалапіта», «Тигри», «Казка про яян», поетичні збірки «Народження ідола», «Наука про землю», «Вілли над мор
«Спокуси святого Антонія» Емми Андієвської – поетична збірка, у якій авторка в метафоричній формі створює образи відомого біблійного сюжету***. Емма Андієвська здійснює переклад образів живопису на літературу, зокрема, у рядках цієї збірки можна побачити триптих художника Ієроніма Босха «Спокуси святого Антонія», однойменні гравюри М. Шонгауера та однойменну картина С. Далі. Світову славу письменниці принесли прозові твори «Герострати», «Роман пр
В книге приведен методический материал для индивидуальных и групповых занятий с детьми дошкольного и младшего дошкольного возраста. Для разных занятий можно использовать игры, потешки, стишки, частушки, чистоговорки. Данный методический материал является переработанным и адаптированным.
Пересказ произведения «Обыкновенная история» Ивана Александровича Гончарова – текст, передающий содержание первого романа великого русского писателя, который входит в так называемую «трилогию Гончарова» вместе с книгами «Обломов» и «Обрыв». Александр Адуев, романтик по натуре и воспитанию, отправляется в Санкт-Петербург, чтобы прославиться на поэтическом поприще, но вскоре сталкивается с цинизмом и жестокостью большого города, все больше утвержда
Эта заметка посвящена Жан-Поль Сартру. Философу и Человеку, у которого чувство справедливости и постоянное состояние сопереживания и сострадания достигали порой чуть ли не болезненного состояния. Именно они привели его к философии. Его философии. За что мы ему безмерно благодарны и признательны.
Просматриваемый Вами – здесь и сейчас – очерк посвящен называемому сегодня предтечей экзистенциализма философу: Серену Кьеркегору, который прожил недолго, однако за неполных 43 года своей жизни успел написать много. Самые резонансные из его книг: «Или-или»; «Наслаждение и долг»; «Несчастнейший»; «Страх и трепет»; «Дневник обольстителя»; «Евангелие страданий»; «Понятие страха»; «Болезнь смерти». На последней из вышеперечисленных книг позволим себе
«Прежде всего я должен ограничить свою задачу. Тема моя – русский драматический театр ближайшего будущего. Пускаться в общие рассуждения о театре далекого прошлого и отдаленного будущего у меня нет охоты. Еще недавно бедная, русская литература обогащается очень ценными вкладами в эту область. Правда, у нас еще нет истории театра, и даже история русского театра не доведена до конца. „История“ П. О. Морозова кончается восшествием на престол императ
«Арена, где сходятся современные борцы, с часу на час становится вещественней и реальней. Внутренняя борьба повсюду выплескивается наружу. Индивидуализм переживает кризис. Мы видим лица, все еще пугливые и обособленные, но на них уже написано страстное желание найти на чужих лицах ответ, слиться с другою душой, не теряя ни единого кристалла своей. Все мы оживаем, приветствуем свою обновляющуюся плоть и свой пробуждающийся лик»
Насколько реален привычный нам мир? А может он – лишь отражение наших фантазий? Проигнорировав предупреждение шамана, участники экспедиции вскрыли могильник. Теперь Родиона начинает преследовать невидимая сущность.
Для кого мини-книга? Для тех, кто ищет любимое и денежное дело. Для тоскующих по призванию или какому-то мистическому предназначению.Для тех, кто разочаровался в жизненном пути. Для тех, кто выгорел и деформировался в своей профессии. Я расскажу вам историю о том, как (не) искал любимое дело, чтобы хоть как-то заработать. Если вы будете следовать правилам из книги, то, возможно, она станет для вас толчком к новой жизни.