Ірина Жадан - Вересневі пісні. Вірші

Вересневі пісні. Вірші
Название: Вересневі пісні. Вірші
Автор:
Жанр: Современная проза
Серии: Нет данных
ISBN: Нет данных
Год: Не установлен
О чем книга "Вересневі пісні. Вірші"

У збірці представлені поезії переважно юнацьких років. Це і роздуми автора над життєвою дорогою, і графічні ескізи, і мелодійні пісенні строфи. Різноманітні за темою, усі вони об'єднані любов'ю до рідної землі – широкою та світлою, як травневий степ, глибокою, як могутня ріка та ніжною, як тиха зірка над батьківською хатою.

Бесплатно читать онлайн Вересневі пісні. Вірші


© Ірина Жадан, 2016


ISBN 978-5-4474-6495-0

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero

«Є край, де гомонить сама луна…»

Є край, де гомонить сама луна,
Виблискує, мов дзеркало, відлуння
і відображень відголоски струнні —
Як хвилі золоченого руна.
Скарбниця дорогих самотніх слів,
Розсіяних у місячному полі —
Там час, як плугатар, іде поволі
На дзвін у кузні сивих ковалів
Вогонь надії в кузні не згаса.
Стучать, мов серце, молоти любові
По крапельках роси – відлуннях крові —
То з відображень постає краса.

Ярославна – північна королева

На чужині – усе пустеля, люде,
Серед пісків, а чи серед снігів.
А їй тепер все маритися буде
Весняний дощ
У відбитків підків.
Прийшов, як ходять зими невблаганні,
В кольчузі вояка північний скальд.
Терни з вінця поета у вигнанні
Приніс тобі закоханий Гаральд.
…Літа твої – як квіти на жертовник.
Скінчилось все. Сліпий чернець поклав
На стіл
Твій золочений молитовник —
І мовчки плакав мудрий Ярослав.

«Солодкий щем – то ностальгія…»

Солодкий щем – то ностальгія.
Це – не любов, не каяття.
Це той вогонь, що не зігріє.
Він тільки спалює життя.

«Ти ніж точив…»

Ти ніж точив.
З-під легкого ножа
Зривалося: чужа,
                           чужа,
                                    чужа.

Переклад з Рудакі

Душа хворіє на розлуку,
Даремну тяготу чекання.
Та від коханого, як радість,
Вона приймає і страждання.
Тебе я згадую при зорях
І шепочу: «Великий Боже,
Мені щаслива і розлука,
Якою ж зустріч бути може…»

«Краса – то тавро нелюбові…»

Краса – то тавро нелюбові,
Жорстоке одвічне тавро.
Спасибі на доброму слові —
Хай буде воно на добро.
Казали: калина красива.
Серед різнокольорних трав
Була вона гарна на диво,
Коли її сум огортав.
Заплаче вона – тихе свято —
Напитися з неї роси.
А ій вже повік не зламати
Закляття цієї краси.

«Мій дім – як пуп`янок лілеї…»

Мій дім – як пуп`янок лілеї,
Де оселився ельф малий.
Сонцеволоса Лорелея
співа, де вітроньки гули,
й розбитих човників ескадра
Хвильми зцілована на смерть.
Ночеволоса Клеопатра
Уже наплакалася вщерть.

«Нап’юся з криниці, підносячи глека…»

Нап’юся з криниці, підносячи глека,
Конец ознакомительного фрагмента. Полный текст доступен на www.litres.ru

С этой книгой читают
Работа современного автомобиля невозможна без электрического тока. В книге изложены основные требования по электротехнике, дана подробная информация о потребителях, электрическом, переменном и постоянном токе, проводниках, изоляторах и диэлектриках, силе тока и проч.Кроме того, детально рассмотрены общая схема электрооборудования, источники тока, автомобильный генератор, а также неисправности источников тока и уход за источниками питания.
На этот раз виконт Люк Кларендон совершенно вывел из себя своего деда графа Хартингтона. Молодой человек соблазнил замужнюю даму, красавицу Адриану. Напрасно Люк отрицал свою вину, разгневанный граф заявил, что лишит внука наследства, если он в ближайшее время не женится на девушке из приличной семьи. Жениться Люк не собирался, еще ни одна женщина не взволновала его настолько, чтобы он захотел повести ее к алтарю. В чрезвычайных обстоятельствах о
Он спас меня от смерти, рассказал грустную легенду о несчастной любви, попросил помощи. А на деле хитростью заманил в магическую школу “Вигарда” и желает посеять в ней страх и хаос. Я не сразу поняла, как обманом стала ученицей злого колдуна. Что теперь делать? Хотелось бы бежать без оглядки. Но останавливает страх перед неизведанным волшебным миром. Нужно научиться магии, чтобы выжить. А иначе монстры из леса сожрут быстрее, чем я успею придумат
Наша жизнь состоит из коротких историй. Развернутых или сжатых, понятных или смазанных недоумением и сомнениями. Мы создатели сюжета, но пленники судьбы. Поймем ли мы это когда-нибудь и даст ли нам это хоть что-то, кроме чрезмерного интереса или отчаянного отрицания? Что скрывает смерть? И есть ли что-то после смерти? Вряд ли кто-то об этом скажет. Ни один сон не сможет нас убить. Но мы с легкостью можем убить свои сны, что являются скромным голо