Остап Соколюк - Перші півні

Перші півні
Название: Перші півні
Автор:
Жанры: Книги о приключениях | Ужасы | Мистика | Книги про волшебников
Серии: Нет данных
ISBN: Нет данных
Год: Не установлен
О чем книга "Перші півні"

Даниїл і Захар – мисливці за Нечистю. За дорученням Гільдії Чистих вони подорожують гірськими селами, шукаючи і знищуючи Ясиків – останніх створінь Нечисті. Проте у одному із поселень все йде шкереберть: спочатку тутешня Нечисть, що з’являється у вигляді двох хлопчиків близнюків, безперешкодно віддає своє Місце Сили, а потім Дан ще й на свою голову безнадійно закохується у місцеву дівчину Ладу. Тим часом із сусіднього села на допомогу злим силам уже відправляється інша почвара…

Бесплатно читать онлайн Перші півні


«Проси страху. Прошу тебе, проси страху»

Іздрик «Воццек»

«Якби я знав, що там мене вб’ють, то точно не ходив би туди»

Остап Черешня

Дорога вела їх вгору і ще вище, озираючись довкола чи ніхто не чигає з хащів. Дорога вела їх, сутулячись біля гір. А гори мовчали, наче вислуховували, когось хто прийшов до них, подолавши сотні і сотні миль, сотні і сотні річок і одну велику стіну, яку досі ніхто не долав, біля якої зупиняються, щоб поплакати і повернутись назад. Небо ж було – рання весна.

Двоє вершників неквапливо їхали дорогою. Один був старшим, років за сорок, інший – ще зовсім молодий, років двадцяти.

– Знаєш, що я тобі скажу: нема у ньому нічого особливого. Зовсім не розумію, чому ним так всі захоплюються, – провадив розмову молодший.

– Бо цей автор цікавий. І розумний, – відгукувався старший, котрого звали Захаром.

– Я знаю, чому він нібито цікавий. Просто один вельможа знічев’я прочитав його і сказав, що це «ого-го». Через це інший його прочитав і подумав: «Може, я чогось не розумію, може, дійсно ого-го?» – і порадив ще одному багатію почитати. Так і повелося. А розумні люди його не читають. Я от не знаю, якого ясика ти його так захищаєш, – говорив Даниїл.

– Ти прочитав останній роман?

– Прочитав. І що? Ти хочеш про нього поговорити?

Захар звів очі до неба.

– А що ще робити? – промовив він.

– Так ось: що там розумного? Сюжет затягнутий, діалоги – непутящі. У кінці взагалі: головні герої якось по-дурному гинуть, а все вирішує один бовдур, котрий там, якщо подумати, ні в тин, ні в ворота, якийсь приблуда.

– У цьому ж вся суть, – заперечив чоловік.

– Що світ рятують усілякі телепні? – іронічно запитав Даниїл.

– Точно. Краще не скажеш.

Юнак теж звів очі до неба, наче перевіряючи, що весна й досі там.

– Бідолашний світ. Іноді мені його шкода. Може, його краще не чіпати? Може, він сам себе врятує? – із надією поглянув Дан на Захара.

Старший чоловік повернув голову і строго промовив:

– Ні. Телепні знають, що роблять.

– Телепні знають, телепні зроблять.

Обоє розреготались, і Захар схвально хитнув головою.

– Так отож!

Дорога йшла вгору і озиралась на хащі – чи бува хто не йде назирці. А гори мовчали, вислуховуючи кожного, хто пройшов сотні і сотні, тисячі і тисячі. Миль, річок, війн.

– Ти будеш добрим телепнем, – лукаво промовив Захар.

– Чого це?

– Бо ти тупий.

– А-а, – почухав потилицю юнак. – Краще не скажеш. Тупий так тупий.

– І почуття гумору у тебе нікуди не годиться.

– Тому що я не розумію твоїх жартів?

– Ні, тому що ти сам не вмієш жартувати.

– Та йди ти!

Юнак спробував ударити Захара, але той ухилився і погнав коня вперед. Дан кинувся за ним.

Дорога піднімалась вище, сумно міркуючи, що вона ніколи не закінчується, а подорожні на ній – колись таки звертають вбік, щоб знайти свою домівку.

* * *

– Приготуйся: він іде, – зашипів Захар і причаївся.

Даниїл завмер. Замість зброї в руках у обох були великі, дерев’яній, красиво вирізьблені палиці. Вони стояли на краю села, десь між цвинтарем та болотами. Над ними мерехтів безкінечний чан зірок.

– Бачиш? – почулося напружене від старшого чоловіка.

– Ні, – мотнув головою юнак.

– Пре на нас…

Нарешті і другий побачив чорну постать, що сунулась крізь темряву. Це була велетенська істота, немов зіткана із опівнічних жахіть. Позаду чорної фігури теж щось ворушилось, лише значно дрібніше.

– Готуй світлячка, – прошепотів Захар.

Двоє мисливців на нечисть вичікували влучну мить. Істота наближалась. Вона була понад два метри на зріст і, здавалось, що ще росла. Велетень рухався беззвучно, а позад нього щось ворушилось.

– Зараз… зараз, – повторював Захар, а Даниїл подумки вистукував той самий ритм. У руці юнак стискав невеличку кулю.

Велетень ріс,

стискав і вистукував

а за ним – вистрибувало, перебігало з місця на місце.

– Зараз. Зараз! Давай!!!

Дан пожбурив кулю на кілька метрів від себе. Круглий предмет впав на землю і засяяв. Проте світло нікого не налякало і не змусило кинутися врозтіч, а навпаки – прискорило події. Гладкий, цілком голий нелюд із зарослим лицем несподівано побіг значно швидше, ніж від нього можна було сподіватися.

Даниїл ще міцніше вперся ногами в грунт. Здавалося, що ця гола глиба зараз змете їх, як голодний ведмідь достиглу малину.

– Стояти! – кричав Захар.

– Іди сюди! Давай! – кричав Даниїл.

Відстань між ними зникла. В останню мить обоє подалися вперед, виставивши круглі кінці палиць. Велетень зі всієї сили налетів на цю дивну зброю і заточився назад, ніби малина ведмедю видалась не до смаку. Він хапнув повітря ротом та випустив низький черевний звук. Але від потужної атаки Даниїл не впорався з рівновагою – нога зісковзнула і зрадливо підвернулась. Юнак опинився на землі.

– Вставай! Бий його! – командував Захар, насуваючись на нічну почвару.

Його напарник скривився від болю в коліні, але швидко звівся на ноги.

– Давай!

Вони накинулись на нелюда. Дан спробував дістати його голову, проте не дотягнувся. Захар же влучив громилі в живіт, від чого той знову відступив назад.

– Бий його в живіт! В живіт! Чув?!

– Я чую!

У коло світла нарешті потрапило створіння, що перебувало позаду велетня. Це були два хлопчики, які трималися за руки і пританцьовували, якось зовсім неприродно пересуваючись у просторі. В одного було серйозне обличчя і, здається, щось негаразд з очима. Інший навпаки посміхався та чомусь радів.

Раптом громило неочікувано спритно кинувся вперед і дістав лапою Захара. Чоловік оступився і зашипів, наче кіт, який побачив собаку. Даниїл вчасно прийшов на допомогу – у ту ж мить він наніс потужний удар велетневі в бік, і той не встиг накинутись на Захара.

– Разом!

Захар, схоже, оговтався. І тут нічна істота вчинила щось дуже несподіване. Вона відштовхнулась від землі і, зробивши гігантський стрибок, сальтом перелетіла через людей. Проте це неймовірне видовище не застало нападників зненацька.

– Назад! Ноги!

Даниїл за командою рвучко крутнувся на місці і пригнувся, щоб вдарити по ногах. Почувся тріск, але то були не палиці. Палиці були значно міцніші, ніж могло здатися. Створіння знову видало низький черевний звук та впало на коліна.

Наступного наказу юнак не чекав. Він першим замахнувся і відчайдушно вперіщив своєю зброєю по волохатій голові. Та несподівано легко відірвалась. Незвична куля полетіла назад у темряву. Тіло хитнулось і впало на землю вже купою чорного грунту, наче щойно насипана могила.

Важко дихаючи, обоє розвернулись, проте два хлопчики, не рознімаючи рук, вже тікали.

– За ними, – стомлено гаркнув Захар. Він тримався за плече.

* * *

Вона сиділа на березі поривчастої гірської річки. Була юна весна. Під себе дівчина підстелила невелике покривало і якомога зручніше вмостилась на ньому. У руках тримала книжку. Довкола – ні душі. Лише гори та дерева, схилившись з урвищ над річкою, оточували її. Старі гори, в яких і почались колись Часи Загрози, з яких і виринула Нечисть. І багато-хто тоді звинувачував людей, котрі тут жили в гріховності. І багато хто проклинав їх, сам породжуючи нечисть. А гори змовчали. Гори і зараз не подавали голосу, занімілі, задумливі, старі.


С этой книгой читают
Более четырехсот лет назад к власти в стране Нэктор пришел Каматаян. В своей долгой жизни он слыл беспощадным и жестоким правителем. Земли Нэктора расширялись, и тысячи невинных людей попадали под тиранию бессмертного владыки.Джей, сын фермера, в ком скрывался небывалый потенциал, решает уничтожить Каматаяна. Однако у него на это свои причины. Сможет ли Джей найти способ победить бессмертного короля Нэктора?
Роман «Алмазная чудесница» – рабочее название книги «Алмазная дама», но алмазная дама должна быть в бриллиантах, а главная героиня не ходит в бриллиантах, она с ними работает, но она не ювелир. Тогда кто? Чудесница.Текст ранее был опубликован отдельными частями: «Графитовая фея», «Самоуверенные», «Шпион Пион», «Витязь с севера», «Доктор Люкс».
…От нашего стола он остановился в метрах трёх. Он вёл себя странно. Не прятал мордочку, а сопя и вздрагивая всем своим телом, вертел остроносой головой, обнюхивая воздух.Его что-то тревожило, пугало. Но он не уходил. Ёжик как будто звал нас на помощь и постанывал от страха и отчаяния в ожидании гнетущей его неизвестности…Рассказ входит в ранее опубликованный сборник «Мы выбираем, нас выбирают».
«Цветы храбрости» – это история о робком Алексе, который преодолевает страхи, чтобы участвовать в приключенческой гонке. По пути он обретает уверенность, находит спрятанные сокровища и узнает, что настоящая храбрость заключается не в бесстрашии, а в столкновении со страхами и их преодолении. Вдохновляющая история, призывающая к смелости и вере в себя.
Тайна могущества водной стихии разгадана! Древнее знание – наследие азиатских шаманов – после долгих веков забвения возвращается к людям. Таинство, позволяющее грамотно вступить в контакт с водой, раскрыть ее чудесные возможности, получить от нее огромную силу, теперь доступно и вам! Вы сможете самостоятельно инициировать воду, получив доступ к святая святых – идеальной матрице жизни, записанной в ее жидкокристаллической структуре. В этой книге –
Дирижер Рудольф Баршай принадлежал к плеяде великих музыкантов ХХ века. Созданный им в конце пятидесятых Московский камерный оркестр покорил публику во всем мире. Постоянными партнерами оркестра были Святослав Рихтер, Давид Ойстрах, Эмиль Гилельс. На пике карьеры в 1977 году Баршай уехал на Запад, чтобы играть сочинения, которые были запрещены в СССР. Он руководил оркестрами в Израиле и Великобритании, Канаде и Франции, Швейцарии и Японии. На скл
ЛитРПГ, юмор и милота! Плюшевый медведь и живой пушистый кот сбегают из дома, чтобы стать космическими пиратами в компьютерной игре. Они должны зарабатывать деньги и очки Прошаренности/Хозяйственности/Боевой Доблести, патрулировать межзвездное пространство, сражаться с бандитами и повышать свой игровой рейтинг. А еще – иногда выходить на связь с мальчиком Лешей, его мамой и отчимом, потому что по пиратам скучают дома.
Общество мьеров содрогается от серии жестоких убийств женщин. Клан Норама привлекает к расследованию бывшего стража Тильду Свен, надеясь с ее помощью раскрутить это сложное дело. Но есть проблема: Тильда ненавидит Мортона Нораму, с которым ей приходится работать, и эта ненависть взаимна. Стараясь обыграть друг друга в их личном противостоянии, они следуют за подсказками, которые оставляет убийца, и все больше и больше погружаются в пучину секрето