Емма Андієвська - Спокуси святого Антонія

Название:	Спокуси святого Антонія
Автор:	Емма Андієвська
Жанры:	Стихи и поэзия \| Современная зарубежная литература \| Зарубежная поэзия
Серии:	Нет данных
ISBN:	Нет данных
Год:	Не установлен

О чем книга "Спокуси святого Антонія"

«Спокуси святого Антонія» Емми Андієвської – поетична збірка, у якій авторка в метафоричній формі створює образи відомого біблійного сюжету***. Емма Андієвська здійснює переклад образів живопису на літературу, зокрема, у рядках цієї збірки можна побачити триптих художника Ієроніма Босха «Спокуси святого Антонія», однойменні гравюри М. Шонгауера та однойменну картина С. Далі. Світову славу письменниці принесли прозові твори «Герострати», «Роман про людське призначення», «Подорож», «Джалапіта», «Тигри», «Казка про яян», поетичні збірки «Народження ідола», «Наука про землю», «Вілли над морем», «Міражі», «Міста-валети», «Шухлядні краєвиди» та ін. Емма Андієвська – українська письменниця та художниця, яка працює у стилі сюрреалізму та герметизму.

Бесплатно читать онлайн Спокуси святого Антонія

СПОКУСИ СВЯТОГО АНТОНІЯ

Я весь в Тобі, так ставши однооким,

Що й дихати мені, крім Тебе, нічим.

Все, що не Ти, – лиш тлін і порожнеча.

Між плівок з’яв я довго й марно никав,

Шукаючи Твоїх дорожніх знаків,

І от тепер я зупинився, – й наче

На мене одягли прозорі ночви:

І я – вже Ти, який мене спонукав,

Щоб все буття розкрилося, як жолудь,

Тієї миті, як із мене жили

Тягнули біси, ще й – ножем кухонним!

Та попри зло, о Боже мій коханий,

Цей світ, де Ти створив струмки і кедри,

Ні, – не на друзки, як стару макітру!

ІІ

Не світло – нескінченні мури з пемзи,

Що в них застрягли духи пітьми спрутом

І б’ють мене кочергами, – навпроти

Із пащі – просто в серце – довгий пазур,

А я – ріка, де Бога й чорта – позов, —

І човен. Ти велів мене попрати,

І ось мене колошкають зі спритом

Мармизи пекла зрана і допізна.

Я залишив мерзенне, хиже й підле,

Аби мене скубли отут, як падло,

Стоніжки з пиками звірюк й єхидни.

Не знаю вже, це я чи світло худне,

Втомився я, а Ти, як в рані – сіль —

Невже ніколи я – Твоїх осель?

ІІІ

Падіння це чи просто – в світло спуск,

Що так у без’язикість завело,

Аби в мені Ти, Боже, як валун,

Й живцем – печінку – не орел – Твій перст?

Бісище губку з оцетом – на спис —

Й мені вуста, де на хресті з волань

Я так дослухуюсь Твоїх велінь,

Що я – не я, а світла чорний спазм,

А Ти в мені – ще дужче перегини,

Щоб я – не з пітьмою – з Тобою перегони

Повз бісів нескінченні колонади. —

Мене від зла, що колом в колі, нудить,

Яке чигає, аби Ти в мені замовк, —

Тебе не чути – найстрашніша з мук.

Ти, Боже, ключ й водночас і ворота,

А я, як безнастанний в Тебе – стук.

Я все забув, відбіг всіх «ні» і «так», —

Цей світ для мене, як стара верета.

Тобою жити, – як в Тобі – вмирати.

Я весь Тобою, наче кров’ю, стік.

Я так – без шкіри, мозку, без кісток,

Мене ж бо можна і в сльозі зварити.

А Ти, – чи це для Тебе тільки жарти,

І Ти віддав мене гієнам жерти,

Аби бісища – на всі кутні, – й хитро

Мене, як мишу, що – у вовче хутро? —

Єдиний Ти – буття, де я лиш гість. —

Все знаю, та не доберу чогось.

Біс головешки підклада під душу.

Зі шпарки кожної – семиголові гади, —

На сідало посіли й світло гудять.

Чорт власну кишку висмикнув піддашшям

Й очепами – мене гуртом – під дишель,

Аби я на коліна від огиди,

Щоб морок, скориставшися з нагоди, —

Назавжди в серці – небуття підошви.

Чортище збоку, осідлавши лавку, —

Подобою – на ратицях – полівка,

Під ребра – сіркою – і межи очі сцика, —

На мій хребет – всі жужмом, – як на цоколь,

І я везу бісівський почт, мов шкапа. —

Але Ти, Боже, мій – крізь пітьму – шкіпер.

Ти – все в мені – і помисли, і дії,

Я ж – на гаку – вниз головою – здобич.

Тебе я, Боже, серед пекла здибав

Й відтоді все ніяк не відгадаю,

Ні – що я, ні – навіщо, ані – де я.

Весь світ, все звичне – раптом стало дуба.

І хоча я Тобі себе й віддав був,

Нутро мені – ще й досі біси доять,

Немов я їхнє немовля зарізав,

Й вони – на мене – з пищавок – заразу, —

На колесо – і між собою ділять, —

І пекло й далі клепле мою долю, —

Та я – по вінця – від Твоїх чудес, —

Бо Ти – змагун, я ж – Твій метальний диск.

VII

На вухо – три чорти – содомську казку,

Аби душею – гадяче відлуння:

«На хрест – і лагіднішого від лані!» —

Чортиська – щука-рись й гієна-кізка

Мене шматують, я тут гірше кузьки, —

За ноги й руки – й тягнуть геть від ліній,

Що – куля світла – по стерні від льону, —

І кожен мною, як об землю – козир,

Що їх – бісища, – двометрові блохи. —

Я вже оглух від пазурів і бляхи,

Мій зір кривавить від оцих зображень,

Які мені – щомиті – пекла брижі.

Аби, – як стій, – крізь панцери навколо —

Стернею – в кулі світла – Ґраля келих.

VIII

Мені в живіт – бісища – з гиком – п’яти,

Аж заграва – від сірки і від диму.

Не знаю, чи є край цьому Содому,

А біси – все нові на мене пута,

Щоб змусити гноївку пекла пити

І струпами не тільки тіло, – думи.

Пилу мені крізь мозок – тлустий демон

І пригорщами в ніс – криваву потерть.

Мурахо-чорт, – боки – з ножів комори, —

В легеню – ікла – й тягне в закамарок,

Де стіни – навсебіч – із рученят,

Які мені – останній реченець, —

І я – між них, як між хортів – толай. —

А Ти в мені, о Боже, мов телій.

Бісище, що – скабою – мені тім'я,

Одягнений в червоноіклу рясу,

У серце – цвяхи; морда – куркорисі, —

Від обрію по обрій – пики й темінь,

Що корбою – сумління, жили й тяму.

Серцевий сонця м’яз, що – віссю в росах,

В мені видовжується в нескінченні русла,

І я не жменька попелу і втоми

(Хоча мене ще вдосвіта зорав

Бісище, що – на вусиках зорі, —

І – ланцюги – крізь віддих і крізь скроні,

Бож тарганисько-чорт, – на лапах скриня, —

Мені – всі ребра, тягнучи за пруг), —

А – віз усесвіту, в який мене запряг

Ти сам…

Цей світ – ріка, де я – вода й дараба,

А Ти в мені, як буря, що не вщухла.

Все видиме – лиш приступці і чохли.

Ти мури нахилив мені до ребер,

Де ґнотиком – душа, сумний доробок,

Що тільки но – у лещатах і – чахла,

Аж поки Ти їй – замашного щигля,

Аби вона, як рибна кістка, – руба,

І вже їй – ні погрози, ні волання.

Скубуть її, як стиглий кущ малини

Ще сумніви, отруйні мозку трутні,

Та я до Тебе, – що страшніші втрати, —

Ще мить, і Ти в мені – вже кожен кут.

Хоч Ти мене – до дір, – як личаки!

Вода мені у скронях – крап – і – крап, —

Видовжує у потойбіччя дебет.

Вітряк-бісище (світло стало дуба,

Повітря – із залізних, довгих круп), —

Він меле серце під хитинний скрип, —

Навколо мене – то бігцем, – то – диба.

А я – немов у виразках худоба,

Яку – валками серполезих скребл.

Гілля – з ребра, і я над світом висну,

Повз мене і крізь мене зими й весни

І зернята річок, і зародків кулони,

І біси, що, одягши кущ калини,

Із хоботів – ікру – на роздоріжжі. —

Чи біс і Ти, який – у лапах – рожу?

XII

Трикутний біс – із черевом вельможі, —

Калаталом мені між очі брязка.

Тримаючись за довгу шию бризки,

Отрутою чортисько промінь маже,

Аби мені – й останній цей проміжок,

Щоб ані світла, ні струмка, ні бростки,

А тільки плоть – німа, глуха і брезкла,

Що Ти їй, Боже, – послугу ведмежу,

Аби душа – ні даху, – ні родини. —

Я – попіл, що лишився від ридання,

Пожбурений на смітник пітьми – рептух,

Що із-під тліну усвідомив раптом:

Я так поволі, як з-під кия, вчусь,

Що ця моя ганьба – моя єдина честь.

XIII

Увесь цей морок, Боже, – ні, – не докір,

А просто – в серці, – як підземний зсув.

Бож Ти – фарватер, де мене несе,

І Ти в мені – на всі лади, як – дека.

Я весь румовище, де тільки пси й гадюки,

Могила, на якій і хрест осів.

І той струмок в мені, де небеса,

Бісища – сміттям, – ще й регочуть дико.

Цей світ – а з ним і я – лахміття купи,

Де сатани, – із присвистом, – екіпа.

Мій мозок, як в дірках порожня шанька,

Я так… Мене – до тла – і порошинка,

А я усе ще – маслаки питать,

Хоч Ти мене, як ховраха, – пітон.

XIV

Я заблукав. Цей світ – чавунний килим

На груди, і я гину від ядухи.

На мене біс-повія задом диха

Следующая страница

С этой книгой читают

Роман про людське призначення

Емма Андієвська

«Роман про людське призначення» Емми Андієвської – твір із фантастичним сюжетом, у якому порушено ряд актуальних тем, зокрема, сенс людського життя, проблема еміграції, радянська імперська неволя України тощо***. У 1984 році авторка одержала за цей роман літературну премію Фундації Тетяни та Омеляна Антоновичів. Світову славу письменниці принесли прозові твори «Герострати», «Роман про людське призначення», «Подорож», «Джалапіта», «Тигри», «Казка

Читать

Базар

Емма Андієвська

«Базар» Емми Андієвської – поетична збірка, для якої характерні виразні сюрреалістичні образи та багатство дисонансів***. Світову славу письменниці принесли прозові твори «Герострати», «Роман про людське призначення», «Подорож», «Джалапіта», «Тигри», «Казка про яян», поетичні збірки «Народження ідола», «Наука про землю», «Вілли над морем», «Міражі», «Міста-валети», «Шухлядні краєвиди» та ін. Емма Андієвська – українська письменниця та художниця,

Читать

Міражі

Емма Андієвська

«Міражі» Емми Андієвської – поетична збірка сонетів, у якій авторка вдається до традиційних для її ідіостилю філософських рефлексій***. Світову славу письменниці принесли прозові твори «Герострати», «Роман про людське призначення», «Подорож», «Джалапіта», «Тигри», «Казка про яян», поетичні збірки «Народження ідола», «Наука про землю», «Вілли над морем», «Міражі», «Міста-валети», «Шухлядні краєвиди» та ін. Емма Андієвська – українська письменниця

Читать

Казка про яян

Емма Андієвська

«Казка про яян» Емми Андієвської – твір, у якому фантастичний сюжет поєднується з глибокою повчальною ідеєю – думати не тільки про себе, а й про своїх ближніх***. Твір є обов’язковою частиною шкільної програми. Світову славу письменниці принесли прозові твори «Герострати», «Роман про людське призначення», «Подорож», «Джалапіта», «Тигри», «Казка про яян», поетичні збірки «Народження ідола», «Наука про землю», «Вілли над морем», «Міражі», «Міста-ва

Читать

Навстречу Богу. Стихи 1988—2011 гг.

Эдуард-Владимир Вайнштейн

В книге собраны стихи, написанные с 14 до 37 лет. Это память о самых важных, судьбоносных, золотых мгновениях жизни, дающая ключ ко всему остальному прозаическому корпусу творений автора.

Читать

В тиши библиотечной

Анатолий Ольнов

Автор ОЛЬНОВ АНАТОЛИЙ АЛЕКСАНДРОВИЧ.Год рождения – 1938, 27 февраля. Родина – с. Городище Череповецкого района Вологодской области. Кроме Череповца и Петрозаводска проживал в городах: Сортавала, Витебск, Усть-Каменогорск, Альметьевск.

Читать

Иду на Вы! Время «Ч». Том 2

Александр Хрящевский

Гражданин Советского Союза. Коммунист.Родился 22.12.1956 г.Родители – ветераны Великой Отечественной войны.Окончил ВВМУПП им. Ленинского комсомола в 1981 г.1981—1993 гг. – служил на дизельных подводных лодках 182-й Отдельной Бригады подводных лодок (б. Бечевинская), КВФ.После предательского развала Советского Союза подал рапорт об увольнении из ВС, заявив о несогласии с политикой нового руководства страны, армии и флота.Уволен в запас с должности

Читать

Выход где-то рядом с этой маетой…

Марина Василенко

Мы любим. Если повезет, становимся счастливыми, и со временем у нас появляются прекрасные воспоминания.Если нет, нам остаются грусть и иногда стихи.

Читать

Житие и страдание священномученика Киприана и мученицы Иустины

Николай Посадский

Святые священномученики Киприан и Иустина жили в III веке в Антиохии. Святая Иустина верою и упо ванием на силу Божию победила сильнейшего демона, действо вавшего через чародея Киприана, и тем самым обратила Киприана к вере Христовой. Святым священномученикам Киприану и Иустине молятся о прогнании лукавых духов от человека и животного, против вреда со стороны экстрасенсов, колдунов, волшебников и просто злых людей.Подготовлено по: Жития святых на

Читать

Судебная экспертиза психического здоровья в гражданском процессе: учебное пособие

Наталия Александровна Дзеружинская Олег Геннадьевич Сыропятов

Украинско-российское учебное пособие по судебной экспертизе психического здоровья является третьей частью международного проекта и предназначено для последипломной подготовки врачей, психологов и юристов. Рекомендовано для углубленного изучения проблемы судебной экспертизы психического здоровья студентами медицинских и юридических вузов

Читать

Почему именно ты?..

Екатерина Юдина

Меня предали. Наказали за то, чего я не совершала. Когда-то была сильным магом, но теперь лишилась всего. Стала той, которую насильно зашвырнули в закрытую академию. Но я должна сбежать. Вернуть свое имя и свою жизнь, ведь ими теперь пользовался кто-то другой.И хуже всего то, что в этой академии, находился мой истинный. Он еще не учуял меня. Не узнал во мне свою пару, а я уже сейчас задавалась вопросом: "Почему именно он?". Во всем мире не найти

Читать

Лучше прячься

Виолетта Роман

Она внучка генерала. Молодая и принципиальная следователь. Он – местный авторитет, дело которого поручено ей. Ей пророчат быстрый взлёт карьеры и высокие звания. У него не осталось ничего, кроме жажды мести. Она презирает таких, как он, и в её власти посадить его надолго. Но всё выходит из-под контроля, и в определённый момент ей предстоит сделать выбор. На чаше весов окажутся её родные и карьера. А на другой… на другой окажется он.Заключительная

Читать