Валентина Басан - Дуже добра книга казок про ведмедика Ташика

Дуже добра книга казок про ведмедика Ташика
Название: Дуже добра книга казок про ведмедика Ташика
Автор:
Жанры: Детская проза | Сказки | Детские приключения
Серии: Нет данных
ISBN: Нет данных
Год: 2022
О чем книга "Дуже добра книга казок про ведмедика Ташика"

Одного разу ведмедик Ташик вирішив знайти казкову галявину з ягодами і заблукав у лісовій гущавині. Ташик зустрів білочку на ім'я Абрикоска, яка пригостила його горішками, старого і мудрого вовка, який допоміг знайти йому дорогу додому, а також, ведмедик дізнався, чому не можна їсти красиві, але смертельно отруйні гриби маленьким і дорослим. Ведмежа Ташик зустрічає на березі річки дуже дивного хлопчика. У дитини немає волосся на голові, немає вій і брів. Хлопчик розповідає ведмежаті, чому він такий і з сумом додає, що тепер над ним всі сміються. Хлопчик заблукав у лісі і не може знайти дорогу додому. Ведмежа Ташик заспокоює хлопчика і допомагає йому вибратися з лісу. У ліс прийшла холодна і сніжна зима. Ведмедик Ташик ліпить сніговика біля будинку і розглядає сніжинки, які падають йому прямо на лапки. Ведмежа Ташик вперше дізнається, що таке Різдво, піде в гості до лісових духів, зустріне своїх старих і нових друзів, і загадає найзаповітніше бажання!

Бесплатно читать онлайн Дуже добра книга казок про ведмедика Ташика


Присвячується моїй подрузі НаТАШІ Ларіній.


Передмова.


Надія, Віра і Любов – це три зірочки, які ведуть людину, починаючи з самого першого його дня народження. Вони світять і сяють, висвітлюючи життєвий шлях. На жаль, цей шлях іноді буває складним і тернистим для великих і для маленьких.

Чому?

Я мільйон разів задавала це питання собі і іншим, але ніхто не знає на нього відповідь. В основному, всі розводять руками і відповідають: без поняття.

Я написала ці казки для всіх діток на землі. Єдине, чого я хочу, щоб хворі дітки одужували, а здорові не хворіли. А ще щоб ці казки несли доброту, любов і надію всім, хто їх потребує. Ці казки розповідають про страх, про важливу роль сім'ї і друзів в житті кожного без винятку, про силу волі і духу, про те, що ніколи не треба здаватися, а вірити лише в найкраще.


Дорога НаТАША!

Без тебе не було б ці трьох чудових казок, на створення яких ти мене надихнула. Ти-справжній герой, прямо як в цих казках. Я бажаю тобі здоров'я і сил на довгі роки. У тебе попереду ще багато доброго, цікавого і важливого. Я бажаю, щоб твої проекти були успішними, а нові ідеї ніколи не закінчувалися.


З повагою і любов'ю,

Автор.




Казка 1.


Як ведмедик Ташик у лісі загубився.


Ведмедик Ташик крокував по лісі, наступаючи лапками на густий килим з голок, шишок і маленьких ягідних кущиків. Ліс був великий і темний, а ведмедик зовсім маленький. Він піднімав вгору носик і принюхувався до повітря, щоб визначити, де ж живе його сім'я. Він заходив в густу і темну гущавину все далі і далі від рідного, світлого і сонячного узлісся, де був будиночок його великої і дружної сім'ї.

Ведмедик Ташик прислухався і притиснув вуха до голови. Страшні і чорні крони дерев скрипіли, як гіганти з великими ялиновими лапами. Крихітний ведмедик підбіг до пеньочку і сховався за ним. У лісі починалася справжня гроза і ведмедик затремтів від холоду і страху. Вітер розгойдував височенні дерева з боку в бік зі страшними звуками. Ташику здавалося, що на його пеньочок впаде одна зі старих і товстих сосен, яка сипіла і скрипіла, як прабабуся Ташика. Він закривав очі лапками і схлипував, витираючи сльози на маленьких оченятах.

– Мам! Мам! – Ташик відчайдушно кликав маму, бо завжди знав, коли страшно мама захистить його від будь-якої небезпеки.

Одного разу ведмедик звалився з берега прямо в вируючу річку, яка несла його потоком прямо на камені. Ташик відчайдушно бив лапами воду, але не міг виплисти на берег, до нього було занадто далеко. Ще трохи і Ташик би розбився об скелясті кручі, але хтось схопив його за шкіру і потягнув до безпечного пологого берега. Це була найсильніша і найсміливіша в світі мама. Ташик обійняв маму за шию, а вона суворо покарала Ташика, залишивши ввечері без меду і малини. Але ведмежа не сердився, він знав, що мама любить його і дуже злякалася, що він потоне.

А ще мама читала йому на ніч казки про горщик каші і про ягідну галявину. Це були улюблені казки ведмедика. Він уявляв, як знайде горщик каші і буде їсти її лапками, а каша в горщику не буде закінчуватися. А ще він мріяв знайти галявину, де буде багато червоних, солодких і соковитих ягід. Він буде збирати їх лапками прямо собі в рот.

Блиснула блискавка і в чорному лісі стало світло, як вдень. Ведмедик побачив біля пеньочка за яким ховався, велике дупло і побіг до нього. Гуркіт грому з тріском розірвав небо і землю. Ташик стрімголов вкотився в дупло, перед тим, як почалася страшна злива. Великі краплі стукали по стовбурах дерев, змиваючи листя і слабкі голочки.

– Ти хто? – запитали звідкись із глибини дупла.

– Я – ведмедик Ташик. А ти хто?

– Мене звуть Абрикоска, тому що я – руда.

Зашуршали листя і перед Ташиком спочатку з'явився величезний хвіст, потім і сама Білочка. Вона посміхнулася і простягнула ведмежаті горішок.

– Не бійся, дощ не може йти вічно.

– Спасибі, а я не боюся, з чого ти взяла? Ну може бути зовсім трішки. Особливо коли грім гримів.

Ташик взяв горішок і почав гризти шкаралупу, щоб витягти серединку.

Вони гризли горішки і базікали з Абрикоскою, поки дощ не закінчився.

– Спасибі тобі, Абрикоска!

– До побачення, Ташик, ще побачимося!

Ведмежа помахав своєму новому другові і попрямував далі, в пошуках виходу з цієї темної і страшної хащі.

Після грози в лісі було сиро і прохолодно. На гілках висіли перлинні краплі, які не поспішали падати на землю. Ташик зауважив, що після дощу щось змінилося, але він не міг зрозуміти, що ж саме. Пройшовши лісом ще якийсь час він таки зрозумів у чому справа.

Гриби.

Вони лізли з-під землі прямо на очах у Ташика.

Їх капелюшки спочатку були дуже маленькі, але потім ставали все більше і більше, перетворюючись на справжні парасольки від дощових крапель. Особливо красиві були червоні гриби. Їх капелюшки були найпомітніші і найяскравіші в темно-смарагдовому лісі. Ведмедик зацікавився такою невимовною красою і присів поруч з цілим сімейством червоних капелюшків, щоб помилуватися ними.

– Цікаво, а вони смачні? Пробурмотів Ташик, згадуючи мамині супи з грибами і корінням, і облизнувся. Після горішків, якими пригощала Абрикоска, пройшло багато часу. Ведмедик неабияк зголоднів і поглядав на апетитні червоні капелюшки грибів, які нагадували йому червоні ягідки.

Він простягнув лапку і зірвав найбільшу і соковиту капелюшок.

– Гей! А ну-ка, викинь негайно!

Перед ним стояв величезний сірий вовк, який безшумно підійшов до маленького.

Ведмедик ташик злякано випустив грибний капелюшок з рук і позадкував назад.

– Вибачте, я не знав, що це ваші гриби!

– Не мої, а відьмині. Не можна їх їсти ні дітям, ні дорослим, зрозумів? Он струмок збігай лапи вимий, щоб отрута не вбралася.

Ташик прополоснув лапки і попив водички з струмка, в животику зрадницьки заурчало.

Величезний вовк підійшов ближче. Він вже не був таким страшним, його сива голова була вся в шрамах, але очі дивилися з посмішкою.

– Пішли на ту галявину, горе голодуюче! Дивись хоч ці ягоди і називаються вовчими для ведмежат, вовченят і лисенят – це смачна і корисна їжа, багата вітамінами, мої діти постійно роблять набіги в ці місця. А отруйні мухомори я їм суворо заборонив чіпати, вони і так багато звірів в нашому лісі погубили.

Ташик збирав лапками грона синяво-чорних ягід і закидав собі в рот. Солодкий сік тік по лапках і по мордочці. Наївшись, Ташик запитав у вовка, чи знає він, як вийти з хащі.

– Іди в ту сторону і нікуди не звертай. Вийдеш до річки, йди вздовж берега до величезного старого дуба. Там і закінчується темна гущавина.

Ведмежа подякував спасителю і рушив у дорогу. Він співав пісеньку, яку вони вивчили разом з мамою про друзів, з якими не страшно в самому темному лісі.


С этой книгой читают
Это книга о любви, о деньгах, о жестокости, о зависти, об интеллекте, о человечности, о семье и о счастье. Молодая девушка, мечтающая об отношениях и принце на белом коне, находит неприятности в лице подруги и ее сёстры, но это и становится первым шагом на пути к встрече мужчины ее мечты. Это не просто роман, это детектив, основанный на реальных событиях. Сопереживайте героям. В каком-то из них вы найдёте себя. Обязательно. Ведь этот роман – отре
Думала ли молоденькая Вера, когда переезжала в Москву, что, сама того не желая, станет любовницей богатого и влиятельного мужчины. Но после того, как жена сама позвонила и предложила встретиться, Вера поняла, что ее жизнь уже никогда не будет прежней. Девушка вступает в борьбу за любовь и понимает, что может проиграть в этой неравной схватке. Мистический детектив не оставит равнодушными любителей загадок, которые можно разгадать, лишь дочитав всю
Солнечная Испания зовёт тебя к себе в гости, мой дорогой читатель! Располагайся, садись поудобнее и чувствуй себя, как дома, но не забывай, что ты в гостях. Ведь Испания может быть разной: любящей, обжигающей, страстной, коварной, алчной, милосердной, беспощадной, единственной и многоликой. Она скрывает в своих песках множество тайн и смывает солёными волнами кровь и грехи преступлений. В тени пальм хорошо не только пить сангрию, но и думать о ме
Осторожно, двери закрываются… чтобы открыться в новом месте, а возможно, и в новой жизни! Чудеса случаются даже в самом банальном и, казалось бы, самом обыденном и лишенном романтики месте – столичном метро!
Кто не бросал наполненные водой воздушные шарики с балкона, не убегал от злых дяденек на стройке, не спасал попавших в беду животных, не устраивал шурум-бурума дома у друзей? Все эти и другие сюжеты, знакомые нашим родителям, бабушкам и дедушкам, а также нынешним школьникам, – в рассказах о неугомонной, непоседливой Клаве и её друзьях…
Принцессе Злате 4 года, принцессе Василисе – 12, их папа – писатель-фантаст, принцесса-мама работает в школе бухгалтером. Вместе с ними обитают британская кошка Фифа и три мыша-песчанки – Бублик, Джерри и Бурундук. Короткие смешные истории о двух девочках. И немного о жизни их папы-писателя и других домашних животных:)Примечание автора: Это авторская версия "Принцесс" (издательское название книги "Как выжить среди принцесс").Откуда взялось назван
Не просто с юных лет быть патриотом своей страны. Но для большинства российских подростков – это не только святая обязанность, но и жизненная потребность. Таков и герой романа Игорь Окунев, который вместе с друзьями борется с наводнением, потом и с таёжным пожаром, служит Родине на Донбассе в трудные минуты для него. Учить любить Родину его не будут люди, которые тайно или явно ненавидят Россию, тем более, «благодетели» из зарубежных стран. Отрад
Что будет, если джинсовый кот, умеющий ходить между пространствами, познакомится с лесной феей? Кот и фея найдут множество друзей в разных пространствах, деревянный домик научится летать, у дя-дюшки Тополя вырастет новая ветка сказок. Сказок, сплетенных из добрых слов и ласковых улыбок, озорных приключений и уюта домашнего очага.
Он жил, застряв мыслями в прошлом. Снова и снова возвращался к трагедии, свидетелем которой стал. А потом появилась девчонка, изменившая все. Перевернула все с ног на голову и заставила его очнуться. Вернуть бы ее теперь…
Лица, обремененные властью, в большинстве своем, ведут себя как дети в песочнице. Неспособные поделить между собой «любимые игрушки» они начинают драться, не обращая внимания на последствия, ущерб и возможные жертвы. И ради обладания еще большим количеством «игрушек» они готовы порой идти до конца, пока планета не превратится в пепельный шар. А что потом?
Лука и его семья пережили, кажется, самый мрачный из всех сценариев апокалипсиса. Слова тьма и темнота давно приняли для них и для всех, кто остался кардинально различное друг от друга значение. Им трудно было бы сказать не сошли ли они уже с ума; правильно ли помнят, что вообще означает словосочетание "смысл жизни". Но они продолжают жить. И пускай за их столом тост поднимается словами, проклинающими мир, пускай без веры, без надежды, но живут,
Небольшая история о том, до чего человека может довести зависть. Путь от несвободы до…