Гомер - Одісея

Одісея
Название: Одісея
Автор:
Жанры: Античная литература | Зарубежная поэзия | Зарубежная старинная литература
Серии: Нет данных
ISBN: Нет данных
Год: Не установлен
О чем книга "Одісея"

У цій видатній книзі оповідається про одну з найдивніших подорожей зі всіх відомих людству – легендарне плавання Одіссея, який після падіння Трої, рятуючись від гніву богів, пройшовши через безліч випробувань і пригод, знайшов дорогу до рідного острова Ітака. Звичайно, скептики заперечать і скажуть, що ця історія всього лише вигадка і під питанням залишається чи жив насправді її автор – великий старогрецький поет Гомер. Проте, навряд чи хтось зможе заперечувати майстерність, з якою написана «Одіссея», і задоволення, яке можна отримати, знов і знов перечитуючи цей твір в неймовірно талановитому переказі.

Бесплатно читать онлайн Одісея


ПІСНЯ ПЕРША

ЗМІСТ ПЕРШОЇ ПІСНІ

ДЕНЬ ПЕРШИЙ

Рада богів. Зібравшись на Олімпі, вони ухвалюють, щоб Одіссей, якого переслідує Посейдон і затримує німфа Каліпсо, повернувся нарешті у свою вітчизну, на острів Ітаку. Богиня Афіна, прибравши вигляд Мента, Одіссеєвого друга, з'являється синові Одіссея Телемахові й дає пораду поїхати до Пілоса і Спарти, щоб розвідати про батькову долю, радить йому також повиганяти женихів своєї матері Пенелопи, що господарюють в Одіссеєвім домі. Телемах після рішучої розмови з матір'ю і женихами лягає спати і мріє про подорож.


РАДА БОГІВ. АФІНА НАСТАВЛЯЄ ТЕЛЕМАХА

 Музо, повідай мені про бувалого мужа, що довго
 Світом блукав, священну столицю троян зруйнувавши,
 Всяких людей надивився, міста їх і звичаї бачив,
 В морі ж багато біди і тілом зазнав, і душею,
 5] Щоб і себе врятувать, і друзів додому вернути.
 Та не вберіг він свого товариства, хоч як того прагнув.
 Марно загинули всі через власне зухвальство безтямне:
 З'їли, безумні, волів вони Гелія Гіперіона,
 Що понад нами, – за те дня повернення він їх позбавив.
 10] Дещо, богине, і нам розкажи про них, Зевсова доню.
 Інші, кому пощастило уникнуть загибелі злої,
 Дома були вже, війни й небезпеки на морі позбувшись.
 Тільки його, що так прагнув отчизни своєї й дружини,
 Німфа Каліпсо, владарка, тримала, в богинях пресвітла,
 15] В гроті глибокім, бажаючи мати його чоловіком.
 В круговороті часу, коли рік надійшов відповідний
 І ухвалили боги повернутись йому до Ітаки,
 Навіть і там, серед близьких і рідних, не міг він уникнуть
 Скрути тяжкої. Тоді всі богове йому співчували,
 20] Крім Посейдона, – гнівом його Одіссей богорівний
 Вічно був гнаний, аж поки до рідного краю дістався.
 Сам Посейдон у далеких тоді пробував ефіопів, -
 У протилежних кінцях простягались поселення їхні, -
 Де Гіперіон заходить, і там, де він сходить щоденно.
 25] Там з баранів і биків гекатомби приймав він жертовні,
 Там веселився на учтах. Тим часом інші богове
 В Зевса, у домі його на Олімпі, всі разом зібрались.
 Першим батько людей і богів тут слово промовив, -
 В пам'яті серця його постав-бо Егіст бездоганний,
 30] Вбитий Орестом палким, Агамемнона сином преславним.
 Це він згадавши, з такими словами звернувсь до безсмертних:
 «Горе! Як легко смертні тепер нас у всьому винують!
 Зло – від богів, – вони кажуть, самі ж через власну зухвалість,
 Всупереч долі, багато на себе нещасть накликають.
 35] Так і Егіст проти долі дружину Атріда законну
 Взяв за жону, а самого убив, щойно той повернувся.
 Знав же й про згубу свою, бо завчасно до нього послали
 Світлого ми дозорця Гермеса сказать, щоб не смів той
 Ані Атріда вбивать, ні жони його брати за себе,
 40] Бо за Атріда відомста відбудеться через Ореста,
 Щойно змужніє й почне за рідним він краєм тужити.
 Так йому мовив Гермес, та не зміг він на думку Егіста
 Радою доброю вплинуть, – і той за все поплатився».
 В відповідь мовить йому ясноока богиня Афіна:
 45] «О Кроніде, наш батьку, ти наш володарю найвищий!
 Справді, смертю такою поліг він цілком по заслузі.
 Хай же так кожен загине, хто мав би таке учинити.
 Та розривається серце за тим Одіссеєм розумним.
 Він-бо, нещасний, від любих далеко на хвилею митім
 50] Острові терпить біду, на тім пупі широкого моря.
 Острів той лісом поріс, і живе там богиня в домівці,
 Згубного донька Атланта, що глиб увесь знає у морі
 Й сам міцними плечима тримає стовпи височенні
 Ті, що й небо навколо, і землю усю підпирають.
 55] В смутку затримує там бідолаху Атлантова донька,
 Повними ласки й облуди словами всечасно чарує,
 Тільки б свою він Ітаку забув. Одіссей же невтішно
 Прагне узріти хоч дим, що над рідним підноситься краєм,
 Потім і вмерти готовий. Невже і твого, олімпійцю,
 60] Серця ласкавого це не зворушить? Чи не годив-бо
 Жертвами щиро тобі Одіссей з кораблів аргів'янських
 В Трої просторій? Чому ж одвертаєшся й досі од нього?»
 Відповідаючи, Зевс, шо хмари збирає, промовив:
 «Що за слова в тебе линуть, дитя, крізь зубів огорожу?
 65] Богоподібного як же забути мені Одіссея?
 Найрозумніший з людей він, з усіх найщедріші приносив
 Жертви безсмертним богам, що простором небес володіють!
 Та Посейдон-земледержець до нього всечасно палає
 Гнівом невпинним за те, що кіклоп Поліфем богорівний
 70] Ока позбавлений ним, а той же із інших кіклопів
 Був найсильніший; німфа його породила Фооса,
 Форкіна донька, державця в пустинному морі шумливім.
 В гроті глибокім вона з Посейдоном колись поєдналась.
 З того часу Посейдон, могутній землі потрясатель,
 75] Хоч не убив Одіссея, то гонить від рідного краю.
 Отже, давайте усі поміркуємо разом уважно,
 Як Одіссея додому вернуть. Посейдон хай вгамує
 Гнів свій, – не може-бо він проти спільної волі безсмертних
 Вперто змагатися сам і один з усіма сперечатись».
 80] В відповідь мовить йому ясноока богиня Афіна:
 «О Кроніде, наш батьку, ти наш володарю найвищий!
 Як і направду тепер до вподоби богам всеблаженним,
 Щоб Одіссей велемудрий щасливо додому вернувся,
 З вістю Гермеса, гінця світлосяйного, швидше пошлімо
 85] Аж на Огігію, острів далекий, нехай там негайно
 Німфі звістить пишнокосій ухвалу нашу незмінну,
 Що Одіссей витривалий повинен додому вернутись.
 Я ж до Ітаки пощу, щоб там в Одіссеєвім сині
 Більшу збудити бадьорість і прагнення вкласти у серце,
 90] Скликати довговолосих ахеїв на збори народні
 Й вигнати всіх женихів, які убивають у нього
 Цілі отари овець і повільних волів круторогих.
 Потім пошлю його в Спарту і в Пілос, пісками укритий, -
 Може, почує він щось про повернення любого батька
 95] Й сам між чужими людьми собі доброї слави набуде».
 Мовила так і до ніг золоті підв'язала підошви.
 Гожі й нетлінні, що всюди із подувом вітру найлегшим -
 І по воді, й по безкраїх просторах землі – її носять,
 Спис бойовий у руки взяла з наконечником мідним,
 100] Гострий, міцний і важкий, що ним побивала героїв
 Шереги гнівом охоплена донька всевладного батька.
 Кинулась летом швидким із високих вершин олімпійських,
 Стала в ітакськім краю, при самих Одіссеєвих дверях,
 Перед порогом надвірним, із списом в руці мідногострим,
 105] Вигляд чужинця прибравши, тафійського ватага Мента.
 Там женихів гордовитих застала. Перед дверима
 Грою в кості якраз утішали своє вони серце,
 Сидячи долі на шкурах волів, що самі ж повбивали.
 Слуги меткі та окличники з ними: одні у кратерах
 110] Воду мішали з вином, а другі дірчатими мили
 Губками довгі столи й на середину їх виставляли,
 Інші ж – м'яса на них розкладали шматки незліченні.
 Перший з усіх Телемах боговидий богиню помітив.
 Серцем засмучений, мовчки сидів він поміж женихами
 И думкою батька собі уявляв благородного, як він
 З'явиться раптом і всіх женихів повигонить із дому,

С этой книгой читают
Гомер (VIII–VII вв. до н. э.) – легендарный древнегреческий поэт-сказитель, создатель эпических поэм «Илиада» (древнейшего памятника европейской литературы) и «Одиссея».В книгу вошли отдельные главы поэм «Илиада» и «Одиссея», которые проходят на уроках литературы в школе.
«Одиссея» – классическая поэма, написанная Гомером, состоит из 12.110 стихов. Она уникальна уже тем, что дошла до наших дней в первозданном виде. Эта поэма – подлинное откровение стихотворной мысли древней Эллады.…После Троянской войны большинство уцелевших греческих вождей возвращались морем в Трою. Но после многочисленных перипетий остаться в живых удалось только избранным. Одного из них – хитроумного царя Одиссея – море носило по свету целых д
«Илиада», много веков служившая источником вдохновения для поэтов, художников и композиторов, не нуждается в представлении, хотя – будем честны – подавляющее большинство современников знакомо с этим литературным памятником исключительно по экранизациям. Многие ли знают, что в «Илиаде» нет ни сцены суда Париса, ни сцены похищения Елены, ни дара данайцев – троянского коня? Что она начинается ссорой Ахилла с Агамемноном и заканчивается погребением Г
Предлагаемая книга – художественный поэтический перевод художественного поэтического произведения великого поэта древности Гомера – «Илиады». Однако, за этим произведением мастерски скрыта реальная историческая картина событий, раскрывающая мир времени Гомера. Когда была Троянская война? Кто такой Гомер? Кто скрывается под именами главных действующих лиц? Где реально происходит действие «Илиады»? Ответы на эти вопросы даст следующая книга Аркадия
«Лирика» – сборник элегических посвящений древнеримского поэта Публия Овидия Назона (лат. Publius Ovidius Naso, 43 г. до н. э. – 18 г. н. э.). *** Автор воспевает достоинства прекрасной возлюбленной, личность которой скрыта под именем гречанки Коринны. Другими выдающимися произведениями поэта являются «Героини Овидия», «Метаморфозы», «Скорби Овидия», «Наука любви», «Фасты», «Лекарство от любви», «Ибис» и «Понтийские письма». Публий Овидий Назон,
Эта книга позволяет взглянуть на Ахиллеса, героя Троянской войны, как бы глазами самого Гомера. Ахиллес предстаёт перед читателем в совсем ином, непривычном виде. Характер Ахиллеса волновал многих исследователей. Например, советский филолог-классик, автор многих статей по античной мифологии профессор Л. Зайцев указывал на то, что «образ Ахилла не неоднозначен». Современный переводчик Гомера А. Сальников предлагает свою версию этого вопроса.В авто
Молодая Дриада Ама-Клая заводит в глубины леса мальчика по имени Диот, но не может вынести его слёз и переступает законы общины – помогает ему добраться до дома.Сдружившись с человеком, она решает, что Нимфы и люди могут жить вмести, и хочет доказать это на своём примере, но встречается с разочарованием.
В этой книге предлагается новое и оригинальное прочтение диалога Платона "Парменид", который является основополагающим как для платонизма, так и для всей европейской философии как таковой. Автор отходит от привычных для традиции представлений, открывая возможность по-новому взглянуть как на другие диалоги Платона, так и на основные концепции философии в целом.Кроме того, в работе представлены комментарии к ключевым местам Библии, рассматриваемым
Благодаря талантливому и опытному изображению пейзажей хочется остаться с ними как можно дольше! Смысл книги — раскрыть смысл происходящего вокруг нас; это поможет автору глубже погрузиться во все вопросы над которыми стоит задуматься... Загадка лежит на поверхности, а вот ключ к развязке ускользает с появлением все новых и новых деталей. Благодаря динамичному сюжету книга держит читателя в напряжении от начала до конца: читать интересно уже посл
В романе Франсуазы Саган «Женщина в гриме» снова рассказывается о любви. О любви, в начале которой ни Он, ни Она не знают, к чему приведет их встреча. Быть может, к недолгой и неудачной связи, быть может, к порыву страсти, не оставляющей ничего, кроме стыда. Но уже невозможно отвести глаза друг от друга и страшно упустить возможность радостного сосуществования, наполненного светом и нежностью.На русском языке роман публикуется впервые.
В этой книге написано продолжение романа "Дубровский", автором которого является А.С. Пушкин. В этом произведение рассказано, как продолжалась жизнь Владимира Дубровского после событий первой книги.
Краткий рассказ, как неизвестный писатель приезжает в маленький город. Столкновения с местными сомнительными слоями населения, мимолетная извращенная любовь. О чем же книга неизвестного писателя?